RU UA

Вже пролетів той момент
Вона його забувала
То не той експеримент
Давно вона його заблокувала.
Як нежданно 5 місяців пройшло
Сиділа вона стрічку читала
Аж раптом прийшов лист від нього
Радіти чи сумувати, вона не знала.
Він хотів її повернути
Згадував, казав що любить
Писав що не може забути
Ці моменти з нею, ту мить.
Вона спантелику не знала що писати
Згадала всі його приколи
Навіть не знала що сказати
Не повірить вона його словам ніколи.
Як час швидко пролетів
Згадала як в подушку ридала
Як з ним бути хотіла
І здається знов починає кохати.
Згадала все, що колись було
Так хотіла з ним бути
Одне питання зараз в голові
Повернутись до нього чи забути?



Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

До крові були покусані губи
І серце моє зазнало поразки
Більше такого я знаю не буде
Не буде більше такої казки.
Я боюся обіймів, ти це зрозумій
Адже важко без любові
В коханні відстань вимірює біль
І знов тут не обійтися без болі.
Я боюся знов її відчувати
Я боюся, і йду уперед знов
Мені набридло помилятись
Я йду уперед, забуваю любов.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

Горіла свічка у його руках
Тремтіння його руки дала відтінок
Хтось давно у твоїх очах
Хтось вже в твоїх обіймах.
Сумно чути, як болить душа
Як серце лиш знову затремтить
Не думаю, що вона така хороша
Та я, знов потерплю ту мить.
Як тільки свічка гріти закінчить
Так згорить до кінця втрачене кохання
Ти можеш хоч вічно мене любить
Та я не прощу, з тобою бути, нема бажання.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)


І все не те, і все не так
Без тебе тиша завмирає
І ти не тут, тебе нема
А смуток очі затуляє

Ти так далеко, я сумую
Без тебе ночі, вже не ті
І ти згадай, згадай ті очі
Які ти бачив у пітьмі

А знаєш як ласкав над ранок
Як ніжно обнімав і промовляв люблю
А я лиш споглядала тихо
І думках шептала, так , люблю

comment Коментарі (0)

Я навчилася жити без тебе
і це, моя маленька перемога.
На зміну коханню приходить
байдужість.
Вже дихаю вільно і серце
від болю не плаче.
Дякую долі за зустріч з тобою,
за час проведений разом.
І з посмішкою дивлюсь я
на тебе
розуміючи що так треба.

comment Коментарі (0)

моя люба ти Елло,пишу тобі я листа
не можу ніяк я зібратись...
щоб написати простих три рядка
я дуже сумую,але ні,не варто
тобі цього знати
мою люба ти Елло,пишу тобі я листа
не можу ніяк я згадати,чому любов була така зла
кружляли з тобою в нашому танці,
в чотири години,десь вранці
моя люба ти Елло,пишу тобі я листа
не можу ніяк знайти поглядом тебе
я

comment Коментарі (0)

Така мокра та слизька цього року зима.
Мороз та холод часто стукають у мої двері.
Але сьогодні знехотя,
Прокинувшись ще із самого рання,
Десь об одинадцятій годині,
Десь у спогадах про весняні трелі,
Я не впізнав за вікном чергового зимового дня,
Зими не стало чомусь саме нині.
Він просто розтав і потік
Сніг. Я впізнав це тепло,
Що розтопило зиму,
Так було й торік.
Я впізнав, бо так, як я вже сказав, було..
Стікали каплі по склі – лік, лік, лиськ…
І поза була твоя там за склом рука,
Так дивно.
Хоча, зовсім не дивно,
Тане на вулиці сніг,
Мені вже не зимно.
Звісно, я міг здивуватися, міг
Чого це раптом розтанув надворі сніг.
Але я впізнав це інтимне тепло,
Від якого й торік
Так само мокро та слизько було.
І ті самі сліди тих самих ніг,
Білий гарячий майже розталий сніг.
І мов рожева троянда твоя
Постать, там, за вікном.
Точно весна ти пройшла повз.
І дуже раптово та вчасно розтала зима.
Я знаю тебе. Я впізнав твою душу.
І волосся. Між ніг твоїх сніг,
Що майже розтанув уже,
Я впізнав.
І мушу, бодай ще раз побачити мушу
Твої великі та красиві очі бодай.
Я давно упізнав у тобі все евристичне,
І різко піднявся мій твердий та величний
Настрій, щоб розтали останні сніги та гори
Щоб розсунулись. Ноги твої
Несуть весну просто до мене. Рай.
Кожен вигин моралі ламається,
Коли пальці мої у тобі купаються,
У твоєму волоссі на голові,
А може й між ніг твоїх сніг
І мій сніг завтра нарешті розтане,
Коли й завтра пройдеш ти повз із самого рання,
Десь об одинадцятій годині.
І чергову сонату я напишу й прочитаю
Тобі.
Вже ніч. Завтра перетворилось в нині.
І я знову не сплю.
Дивлюся в стелю, слухаю трелі
Із заплющеними очима,
Руками працюючи, я шукаю чергову невловиму риму
У цьому ще одному вірші до неї.
І крізь заплющені свої повіки
Я подумки орудую руками над її бюстом.
Виліплюю пальцями з гіпсу і пульсу,
І тертям своїх пальців запікаю навіки
Вогнем,
Її красу. Із думками про власний гарем
Її сотень душ, помножених на вічність.
Я шукаю ту невловиму точку,
Ту кнопку всередині неї.
У своєму ліжку, просто посеред січня,
Просто згадуючи її улюблені квіти – лілеї.
Просто лікуючи свою власну еротичну клінічність.
Знайшов.
Натиснув. Пальці блаженно заграли,
По струнах жіночої плоті стікають каплі води
Лік, лік, лиськ…
То все сніг. На руках її.
Він ще увесь не розтанув,
Досі мій холод ще не пішов.
Коли
Навчусь я нормально писати,
Щоб пальці не грали,
Щоб пальці на дотик не відчували
Тільки кнопки машини,
Щоб пальці кохали
Її, позбавляючи сили
Мене.
І щоб бачив її частіше
Не тільки заплющеними своїми очима.
Колись я скажу їй щось таке,
Щось приємне, шалено приємне… брудне
Як піт із писання моєї руки.
Саке.
Я п’ю його кожного разу,
Коли крізь вікно споглядаю тебе.
Коли.
Легко та невагомо проходиш
Ти.
Коли потопає мій сад бо розталі сніги
Течуть з твоїх ніг….
Ходи вже сюди.
Ох, як довго я працював язиком,
Оминав хитрі твої філологічні звороти,
Я запам’ятав усі в тобі повороти,
Із заплющеними очима, працюючи язиком,
Притулившись до тебе своїм чолом.
Ти була так далеко, там, за вікном,
І ще далі ти була, коли була проти.
Руки втомились, пальці болять,
І язику вже несила творити.
Я тобі сказав все і написав в кінці
Дай.
Тебе ще раз зустріти та покорити.

comment Коментарі (0)

Ти знов мовчиш, й шматуєш моє серце
Скажи причину, що зробив не так?
Можливо, що люблю так сильно, сильно,
Сильніше навіть за своє життя...?

Мені піти з твого життя назавжди?
Замести всі сліди, й забрати всі слова?
Скажи мені, скажи мені всю правду
Мені всерівно, що вона гірка...

Давай хоч щось будемо говорити
Мовчання це не вихід - це тупик.
Словами можна стіни розвалити,
Мовчанням «хрест» поставити навік.

comment Коментарі (0)