RU UA

Я не знаю, як тебе кохати…
Чи могла собі я уявити,
що не зможу й дня без тебе жити.
Що чекатиму тебе завжди,
і благатиму, прийди!!!

Я так хочу поруч із тобою бути
Ні на мить тебе не можу я забути.
Якби по справжньому мене ти покохав
Назавжди бути лиш з тобою би благав.

Я мрію бути жаданою тобі
Від тебе візьму кохання лиш собі
Та ні не візьму! Не даси його мені
Я зрадила тебе!.. скінчились дні мої земні…
Як це прикро… та нажаль
Гріє серце моє – печаль.
Все сумую за тобою
Але час пливе водою

Не буде більше ти і я.
Не буду – дівчина твоя.
Та як би гірко не було
Підійму все ж своє чоло!

Тобі я знову усміхнуся
До Бога щиро помолюся!
Щоб дав Він сили знову жити
Щоб іншого могла я полюбити.

Ти – коханий мій, а я твоя
Жаль, та казка це вже не моя
Змарнувала кохання я своє
Вже немає – наше, тільки є твоє й моє

Ти у серце надію посій
Я кохаю тебе але не можу сказати.
Як вагання мої подолати
Так як я , тебе ніхто не буде кохати
Так як ти, мене ніхто не буде жадати

Хотіла б усе тобі я сказати
Та сліз не можу я від тебе приховати
Коли побачила тебе я знов
Полинула до серця мого кров.

Тобі я вірною бути хотіла
Тебе побачила - одразу обімліла!
Хочу знати, що ти будеш мій!
Ти, у серце надію посій!

0 comment Коментарі (0)

Коли це сталося – не знаю,
І як це сталось – не збагну,
Так, зрозуміла, що кохаю,
Так, зрозуміла, що люблю.
Коли у серці стільки болю,
Печалі, горя і страждання,
Я відмовляюсь від любові,
Я відмовляюсь від кохання.
Та правда є одна у світі –
Не можна серцю наказати.
І залишається терпіти.
І залишається чекати.
Надія завжди буде жити.
Надія вища над усім,
А серце – лагідно любити,
І я, покірно йду за ним...

0 comment Коментарі (0)

Заборонена любов….Заборонена
Він назустріч їй летить чорним вороном,
А вона до нього мчить,мов лебідонька.
Свідком їхньої любові – перша зіронька

Зустрічатись їм не можна…Ой не можна
Та серце без неї б’ється так тривожно,
І їй так без нього не спокійно……
Та любитися їм двом,мабуть, не вільно.

Він одружений!Одружений,жонатий.
Скільки раз про це казали мама з татом….
Та вона до нього знов мчить,мов шалена,
І йому немов на неї пороблено.

Зустрічалася вже з іншими, та де там
Що робити,коли серденько далеко.
Він – цілує,обіймає жінку,
А думки лиш про свою лебідку.

Все пропало:і сім’я,й дружина…
Якби знала – взагалі б не виходила.
Та тепер несила щось робити.
Не дано когось їм іншого любити...

0 comment Коментарі (0)