RU UA

Дорослі, здається…
Але в душі усе ще діти
Так хочеться туди вернутись
Коли ще можна все змінити.

А зараз ти далеко є від мене
І, не зважаючи на те, що не кохала,
Та, покидаючи мене самого,
Частину мого серця відібрала.

Так забирай же моє серце
І душу прихопи з собою
Мені вони не знадобляться
Коли не буду я з тобою.

Такі думки у мене в голові кружляли,
Як тільки ми з тобою розійшлись
Та як старалася мене не чути
Коли кричав до тебе «Повернись!»

Здавалося, що це страшний сон
Який не може ніяк закінчитись
І стане все на свої місця
Та треба просто пробудитись.

І я прокинувся…
Але нічого в результаті не змінилось
Пройшовши через ці страждання
Ми просто друзями з тобою залишились.

Пригадую твої слова… Слова про те,
Що зрозумію – ти мене не варта.
Та як це можна серцю пояснити
Яке кричить: «Кохаю тебе, Марта!»

0 comment Коментарі (0)

Пам’ятаю
З тобою центром я гуляю
Тебе додому проводжаю
Хочу сказати, що кохаю
Та, ніби, щось мене тримає
Слова потрібні забуваю
Прийду додому, заскучаю
І з болем в серці засинаю

Прокинусь десь о другій ночі
Згадаю голубії очі
Згадаю брови, ніжні вії
Й мурахи бігають по шкірі

Буде вже пізно та признаю
Як сильно я тебе кохаю

0 comment Коментарі (0)

Життя, любов чи існування
Я прагну зрозуміти
Надія, радість, а чи розставання
Я зможу захотіти.

Кохання, сміх, а не журбу
Я прошу вас обрати
Біль, зраду, а не чистоту
Все зможу я забрати

Усе це пустота
Надії ми не маєм
Та почалось життя
Тебе тепер бажаю

Цю радість, щастя, простоту
Зуміла я обрати
Брехню, образу і нудьгу
Вирішила я покидати

Життя, любов, не існування
В мені ти оживив
Надію, радість, а не розставання
Мені ти подарив...

0 comment Коментарі (0)