RU UA

Душа моя розхристана,
Рубцями вся потріскана.
Потріскана, поколена,
Стоїть, немов оголена.
І правдою і кривдою,
І щедрістю і щирістю,
Обділена твоєю милістю,
Блука бідаха світом,
І так їй зимно теплим літом...
Розбивши крила об твою,
Свою на глум я віддаю,
На глум, на сміх, на каяття.
Немає сил, таке життя,
Таке життя, любов і кара
І знов звучить: "Та ви ж не пара..."
Не пара...а чому... і хто кому,
Не пара він мені, чи я йому?..

comment Коментарі (0)

Припаду до твого плеча,
Втамуй мою кляту тугу,
Покохай таку недолугу,
І дивитись в небо навчи.
Не боятись, коли так страшно.
Не ховатись, коли так сумно.
І вологим, холодним ранком
Поцілунком, немов серпанком
Огорни мою шкіру ніжно.
Пригорни аж до болю міцно,
Тихо й сОлодко пригорни.
І нехай це усе уява,
Злого розуму зла розправа,
Все це вигадки і казки...
Я залишусь у снах навІки
Не розплющу я більш повіки.
Бо прокинусь - тебе нема,
Тільки тиша кругом німа.
Краще жити тоді у снах
І померти в твоїх руках...

comment Коментарі (0)

Я б хотіла тебе обійняти,
І відчути дотик руки.
Всі тривоги твої забрати,
Бути поряд, роки, віки.
Знати, як це, тебе любити,
Прокидатись коли ще спиш.
Одне серце на двох ділити...
От би знати про що ти сниш!
Берегти твою ніжну душу,
Проганяти тужливі думки.
Стукіт серця свого я стишу,
І зніму крижані замкИ.
Вітер зорі мої розвіє
І опустить на землю з мрій.
Вий же, вий снігова завіє,
Знаю, знаю, що він не мій...

comment Коментарі (0)


Я люблю твої сині очі
І глибоку у них печаль.
Вони сняться мені щоночі,
В них туманами тоне даль...
Я люблю твої сильні руки,
І похмуре високе чоло.
Відголоски німої муки,
І судомами серце звело.
Заколише зима снігами,
Ми в любові згорим до тла.
І розтане холод між нами
Від нестерпної сили тепла,
Сили ніжності та любові,
І так міцно сплетених рук...
До останньої краплі крові,
Поки серця не стихне стук,
Буду завжди твоя й з тобою,
Буду поруч я день при дні.
Я закрию тебе собою
І на себе прийму вогні.
І любов моя стане дивом,
Аби ти був завжди щасливим...

comment Коментарі (0)

Світ біжить- не зупиняється,
І по ньому хтось тиняєтся.
Хоче спокій віднайти,
Загубитись в пустоті.

Краще б оченьки мої-
Не дивились у твої.
Так побачила тебе-
Надурила я себе!

Краще б зовсім я не знала,
І тебе не зустрічала.
Так я дура закохалась-
Голова твоя зазналась!

Коли бачу його- плачу,
І на кого себе трачу?!
Я соромлюсь говорити,
Щоб себе не засмутити.

Він не думає про мене,
Та кому така я треба?!
З глузду з' їхавша дурепа,
Надурю сама я себе!

Світ біжить- не зупиняється,
І по ньому я тиняюся.
Хочу спокій віднайти,
І від тебе утекти!


Моє кохання має сині очі,
І в них я бачу дивний сон.
Де ми з тобою на сопілці,
Кохання пісню граєм в унісон-
Разом.

Моє кохання має довгі вії,
І в них я бачу густий ліс.
Де ми тримаючись за руки,
Кохати вчимось в унісон-
Разом.

Моє кохання має чорні брови,
І в них я бачу грізні блискавки.
Де на небесному просторі,
Коханням зітремо їх в унісон-
Разом.

Моє кохання дуже дивне,
Його я бачу у ві сні.
І прокидатись не охота,
Коли ви поруч, в унісон-
Разом.


Закривалась від тебе... іншими.
Затулялась важливими справами...
Не ставали думки мої гіршими,
Не робились тобі ... заставами...

Все змішала: світи з планетами...
Все робила - тебе забути би...
Говорила душа сонетами,
Та я руки тримала зіткнУтими...

Затикала їй рота: "Мовчи ж бо вже!"
Та вночі чула всхлипів марення...
А ізрання: "Бог хай тебе... береже!" -
Це кохання мого ... відзеркалення.

Так, я сильна, я можу геть усе!
Серце рвати й вітрам усім кидати...
Хай мій розпач по світу рознесе...
Я навчуся про біль душі... вІдати...

Я знання тії питиму... літрами...
Лікуватиму тих, хто в журбі...
Лиш вночі, перед Богом, молитвами...
Я проситиму щастя... тобі ...


Карі очі, темне довге волосся,
Привернули увагу мою.
Може бачу я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Її сміх дзвенить наче чари,
Що зробила зі мною ти?
Напустила на мене хмари-
І тепер ти потрібна мені.
А я хочу від тебе тікати-
Та не можу чогось піти.
І в думках я знаю то чари-
Та не можу вже відректись.
Ти в думках, ти в повітрі,
Ти в листях, що повільно падають вниз.
Всюди бачу твоє обличчя,
А у річці красу не земну.
Може знаю я зовсім не дівку-
А казкову мавку лісну?
Присвячується подрузі Анастасії Н.