RU UA

Скільки часу вже пройшло
Та нічого не змінює воно,
Я ніби вже й забула
Та коли знову голос твій почула,
Серце знову забилось
І до тебе воно покотилось.
Там де ти стоїш- я хочу бути,
Мені не важливо,що ти будеш говорити,
В думках я буду про любов твою молити.
Завжди я ладна вислухать тебе,
Хоч можливо твої слова і ранять мене,
І серце моє буде кричати,
А розум наказує:"потрібно мовчати".
Час пройшов і ти холодний став,
І вже уваги ніби й не звертав,
Та раз, колись,все ж обійняв,
І знову забути себе не дав!
Та тільки руки твої доторкнулись,
Всі спогади в думці, вмить промайнулись.
І я ніби знову літаю,
І вже все пам'ятаю...
Чому не даєш мені забути тебе?
Невже не розумієш, що кохання вбиває мене!?
Чому так часто знову ловлю погляд твій?
Чому він дає мені багато надій?
Як би ж це кохання взаємне було,
Можливо б страждання воно не несло.
І вбиваю в собі всі сподівання
Бо не хочу я більше страждання!!!


Це сталося в один момент
У день коли відкрилися спокуси
Вимішуючий агрегат забрав мене
І відірвав від слова душу

Замовк ненависно, усе змінилось
Тепер гріхи керують мною
Коли б усе це вчасно зупинилось
Я дуже хочу стати собою

Хочу кохати тебе як ніколи
І відчувати потік твого тепла
Я не можу цього зробити самому
Просто у мене забрали життя

Пробач мене, я пропустив
Погляд неймовірно очей красивих
І не почув голосу твого звук
Що лунає у просторі цегляного масиву

Я так хочу триматись, хоч трошки
На мить зрозуміти хто ми такі
Бездонна тиша засмоктує мене
Впусти себе до мене, впусти

Зроблю боляче собі, і мені шкода
Тебе теж торкається моя біда
Сльози омиють наші думки
І прощання на згадку про чудові дні.

Лише хочу сказати, любов у мені
Не закривай двері, допоможи
Дотиком до губ мене зціли
Я потонув у гріху, та не назавжди!


Можна себе назвати
Іменем нереальним,
Середину поміняти
Стати оригінальним.

Майже разом з тобою,
Близько, як дозволяєш.
Затиснені пуповиною
Чекання, яку перерізаєш.

На вулицю б вийти
І увімкнути в плеєрі гранж,
Забути складні моменти,
Схопити ще один шанс..


Стільки слів про любов.
І немає кому розказати...
Стільки віршів про славу
І немає кого величати.
Всі розбіглись, пішли
То у мандри, то в поле
А мене не взяли...
Переживу якось горе...

Важко бачити радість,
Де болото образ
Де є купа, "втручаюсь"
І немає розрад...
І тоді не до казки
І не до "Hepi end"
Тоді всі гуморески
Ніби втратили сенс...

comment Коментарі (0)

Так тихо стало навкруги...
Немов все вимерло довкола!
На серці шрами та сліди,
В душі не чути навіть соло!

Так тихо стало не тому!
Що світ увесь заснув в надії!
То крила знов біля вогню...
І знов розбиті усі мрії...

Розчарування вже лунає,
І вкотре стукає в життя:
Образа душу розриває,
Початок є, - нема кінця...

Як правильно зробити крок?
Щоб знову десь не оступитись!
Іти вперед!?Взяти урок!?
Чи для пояснень зупинитись?

Як істину знайти в брехні:
Чи правді в очі подивитись,
Десь заховати в глибині:
Щоб безсумнівно відродитись!

Усе ж минає...Час лікує...
Та забувається не все!
Тому що біль серце руйнує,
І з кожним днем, сильніш росте...

comment Коментарі (0)

Напитись тиші, як вина,
Тонути в темряві, не чути дна.
Одна, одна, я знов одна
І не важливо, де чия вина...
Так зимно стало коли ти пішов.
Так тепло коли був зі мною.
Останній сніг давно уже зійшов,
Але весну він не приніс з собою.
Вона до мене більше не прийде
І люті стужі обпікають щоки.
А я усе гукаю: "Де ж ти? Де?"
В надії знов почути твої кроки...

comment Коментарі (0)

Летять,летять осінні дні.
Години,ночі і роки,
А серденько болить
Аж кровю вже кипить.
І біль душевний не згасає
І сміх не той
Лиш сльзи щирі
По щоках течуть
Хоч плачучи умру...

comment Коментарі (0)

Ти немовлям взяла на руки,
Теплом й любов'ю оповила.
Які ж ти пережила муки!
І звідки є в тобі ця сила?

Недосипала ти ночей,
Завжди думками про дитину.
Сльоза вже капає з очей,
Від цих турбот, без перепину.

В садок за руку привела,
А місця й так не находила.
І все одно!Лиш про дитя...
В молитвах господа просила!

Щоб не голодне там було,
Уваги більше діставало,
Щоб більше всіх, йому везло.
Й від чужих все ласку мало.

І знов за руку! В перший клас!
Уже і вчитися пора...
Та швидко пролітає час
Закінчить школу,-"дітвора".

А скільки сили і терпіння,
Вкладала у дитячу душу.
Щоб дати початкові вміння
Шепочучи собі, тихенько -" мушу"...

За руку привела в життя,
В життя доросле, - не дитяче...
Тобі зосталось каяття,
Що це дитя, десь тихо плаче!

Ти підставляла як могла,
Крило підтримки та довіри.
І від лихого стерегла,
Все мала лиш благі намІри.

Давала мудрі настанови
І вчила сіяти добро.
Які б не трапились умови,
Його давати все одно.

Бувало що не розуміла,-
Дитина мамині слова.
Десь було навіть крижаніла,
Але з дороги не зійшла...

Колись поранивши крило,
Ти не могла уже взлетіти.
Та перепонам всім на зло
Набрала сили!Й далі жити!

Пішла в незнанії світи,
Щоб те дитя жило в достатку.
Кріз сльози йшла ти до мети,
Хоч й не давала йому ласку.

Не може відстань відщепити,
Частинку з цілого зерна.
Так мама може лиш любити,
Віддавши всю себе сповна.

Рядочки ці любимій мамі
Присвячую я від душі.
Дитя і мати є,- не зламні!
Це найцінніше у житті!

Sakalosh Viktoria ©
13.05.2018

comment Коментарі (0)