RU UA

І сніг пройде... І квіти всі зівянуть
Пожовкне листя, опадуть садки
Моя любов до тебе не світанок
Я не згублюсь і вітром не втечу

Я не ховатимусь в час передгроззя
І в час біди тебе не омину
Я буду поруч, не зламаюсь, точно
І не покину, бо в тобі живу

якби ти знав, як сильно я люблю...

comment Коментарі (0)

Я пишу тобі вірш, хоч клялася - не буду.
Я і так забагато тобі віддала,
Я так довго боялася, що скажуть люди,
Що не знаю: чи тліла, чи й справді жила.

А тепер мені легко: я вільна, мов вітер,
І по венах у мене мистецтво тече.
Трохи плакала... Байдуже, вітер все витер,
І олівчик в руці обернувся мечем.

Виявляється, сильна, хоч дещо наївна.
І не здамся так просто, образ не прощу,
Я - гроза весняна, я - могутня стихія,
Не підходь, бо дощами тебе пригощу.

Щоб знайти в собі силу, упевненість, спокій
Треба стати на хвилю хоча би слабким,
Коли сонце раптово зірветься за обрій,
Не боятись, а просто стрибнути за ним.

comment Коментарі (0)

знов бринькне гітарна струна
ти станеш героєм казки
та той еталон наступна брехня
до чорта тобі фантастичні підказки

закриєш повіки.
і що?
знов темнота,
мов та фарба,
розлита?
та ні, вже тисячні віки
Сонце світить на нашій Землі
та от серця охололі
і скільки не було би волі
забудеш ти закони долі
ну все. доволі.

починай все поволі.

неминуче колись тай мине
прийдешнє якось пройде
незабутнє, як завжди, забудеться
а теперішнє знову не збудеться

верзу чергові нісенітниці?
що за безглузде дівчисько?
та у кожного свої обітниці
мене ж катує власне чортисько

годі. бувайте.
скоро зустрінемось.
спочатку давайте
прокинемось.


Як же тяшко на душі
Неначе терном прокололи
Так хочеться напитись і піти
І йти незнаючи дороги

Знайти тебе в незнанім світі
І залишитись там уже на вік
прожити радісні й погані миті
Незнаючи в тім світі бід

Но тут прокинусь і відрию очі
Подивлюсь на робочий стіл
Там фотографія. МИ двоє
І збоку аркуш ниписаних
МОЇХ ВІРШІВ

comment Коментарі (0)

Прозорий вітер, я тебе не бачу,
Та уявити який є, не можу...
Нам видно сонце та як дощик плаче,
Тебе шукаю я і не нахожу.

Торкнешся лагідно мого обличчя,
Волосся, ніби граючи скуйовдиш,
Незримо дуєш, мабуть, з потойбіччя,
Або хвилини в затишку проводиш.

Щасливий вітер - невидимка дихав,
Хитаючи дерева, квіти, трави,
Злетів кудись та стало дуже тихо,
У нього зустріч з іншими вітрами.


Очі донизу, тобі мене невистачає,
Вулиця здогадується, щось відчуває.
Сірий крокує, маршрут вже знайомий
Чекає на життям обіцяну свободу.

І волосся в подумі стрічає вітер,
Кохання торкається ледь помітно.
Я люблю тебе, ти знаєш і чекаєш,
Дивишся на небо і його благаєш.

Бути тут і споглядати радість світу
Помітити усю красу, себе кудись подіти.
Кудись піти вже не стає натхнення
Спустошений, як маю пояснити?

Ангели знають про мої гріхи,
Сьогодні одне, завтра навпаки.
Малий, щораз чіпляюсь за життя.
Зробити крок, але куди не знаю я.

Цей Вибір непросто зробити,
Страх у собі безслідно згубити.
Я опущу очі донизу, прислухаюсь
До вулиці, вона щось відчуває.


День.Тишина і ти сидиш сама
І думаєш чому все так
Чому неможливо
Повернути часи назад
Де ми такі щасливі і молоді
Де наше безтурботне літо
Де наші п'яні ночі
Де нові знайомства
Де те щастя що було...де...

comment Коментарі (0)

Моя душа плаче дощем
Залишаючи солоні калюжі
Все заросло плющем
Люди летять кудись босі

Мрія шука парасольку
Бо надія завжди жива
Я не впевнена в наступному кроці
Та знову кудись ішла

Мета... Вона безсердечна
Змушує йти через міст
Я шукала якоїсь втечі
Але зовсім не знаю місць

І тепер маючи це
Я бреду по сумних передмість
Може знайду тут когось
Або хтось мене тут знайде

Я літатиму знову на крилах
І любитиму цілий світ
Я для тебе завжди красива
Хоч ламаю постійно дрів

comment Коментарі (0)