RU UA

Лапатий сніг засипав ненароком
Все навкруги – і станцію, і дім…
Ти по подвір’ю йдеш рипучим кроком,
З рум’янцем на обличчі… на блідім…

Сніжинки тануть на пухнастих віях,
Та ж посмішка блукає на вустах…
Лиш діти… ті, що народились в мріях…
Десь заблукали в неосяжних снах…

Якби ж вернути можна було диво,
Дитинства кольорові милі сни…
І бачити Тебе завжди щасливу…
Й все розпочати з першої весни.

Дивитись кожен день у ніжні очі,
І любуватись на твою Красу…
Тобою милуватися щоночі
І пити ніжну з твоїх вуст росу…

Нажаль, нема повернення в минуле…
Воно – омана юного життя…
Літа у Осінь швидко повернули…
Відгомоніли, мов серцебиття…

І щось до горла тупо підступає
І на душі щемить незносний біль…
І, мов відлуння ніжне долинає
Мелодія нездійснених весіль….

comment Коментарі (0)

DELETE
Навіщо було злітати,
Щоб в небі скинути крила?
Навіщо мрії ховати
В байдужості кам"яні брили?
Для чого закопувать в землю
Все те, що хотілось збагнути?
І все, що було зорею
Безжально ти хочеш забути?

П--в:
Жми Delete (делейт) - зітри все лишнє.
Delete - теперішнє й колишнє.
Несправжні почуття, фальшиві ноти,
Страхів своїх - Delete тягучі соти.

Не бійся казати, що хочеш.
Випусти серце на волю!
Помічай все те, що бачиш!
Стань нарешті самим собою!
Порви тенета зневіри.
Почни не слухать, а чути.
Повір собі! Ти зумієш -
Жити, а не просто бути!

П--в:
Жми Delete (делейт) - зітри все лишнє.
Delete - теперішнє й колишнє.
Несправжні почуття, фальшиві ноти,
Страхів своїх - Delete тягучі соти.

comment Коментарі (0)

Із рук твоїх отруту випить ладен,
Щоб вгамувати цей душевний біль.
Лиш не кажи, що настрою підвладен,
І що лукаво сиплю в рану сіль.

І сіль потрібна. Як без неї жити,
Коли все прісне, сіре і безлике?
Ти посміхнись, -- це горе невелике, --
І знов навчись в собі себе любити.


***
Ти блукаєш задумливо в лісі
Серед, сонцем приморених трав…
Хтось сміється в серпневім підліссі,
Хтось красуню свою обійняв…

Хтось цілує уперше кохану…
Запах трав їх безумно п’янить .
Хтось з ромашок створив ікебану,
Закохавшись у неба блакить…

Ти дорогою йдеш росяною
Серед сивих, як небо віків…
І себе відчуваєш хмільною
Від шалених моїх почуттів…

Серпень 2012 р.

comment Коментарі (0)

Чомусь у серці й на душі весна,
Чомусь згадалось радісне дитинство…
І дивиться розгублено Вона,
Така прекрасна, наче материнство…

Така чарівна, ніби розмарин,
І мила, наче пелюстки троянди…
Дорослий в неї підростає син..
Роки сплели надії у гірлянди…

У серці – радість, на душі - весна
Бутони розквітають в діадеми
І ніжно посміхається Вона -
Така красива, наче хризантеми…

Квітень 2012 р.

comment Коментарі (0)

Наперекір вітрам і болю,
І всьому злу наперекір
Я намагалась вирватись на волю,
З робити все, щоб поруч буть,повір.
Летіла вихором до тебе,
І відчувала я пекельний щем.
Я піднімалась з пилом в небо,
А потім падала з дощем.
Перетворилась я на роси,
І залишалась на землі,
Мені здавалось,наче сльози
Лились з очей твоїх рясні.
Дощем була,і падала із неба,
А потім плавала в ріці.
Спустилась з снігом я до тебе
Й померла на твоїй щоці.

comment Коментарі (0)

Ніч
Вечірнє село пливе у мріях зимових.
Закручує сніг свої танці від ночі до ранку.
І вітер співає-пісень він взнав тисячу нових.
Прокинемось завтра,і не побачим світанку.
Наступного дня нову заведе хуга пісню.
Бабуся Зима і не думає ще відступати.
Все замело,ідороги не видно,звісно,
Лиш стежки протоптані нами від хати до хати.
Виступив місяць у небі зірки випасати.
Тихо він гонить отару свою до схід сонця.
Місячне сяйво не омине жодної хати,
Місяць-пастух загляне у кожне віконце.
Сумно природі-дерева стоять знесилені.
Срібним чорнилом по них метіль розписалася.
Промені сонця ще світять-Зима не скорила їх.
В пору сувору лиш ними весна скористалася.

comment Коментарі (0)

Спокусу серцю не забути,
вона опянить почуття,
такої дивної отрути-
ти ще ніколи не пила.
Тобі кохання вже не треба,
і кожень день тепер новий,
у світлі пристрастей до тебе,
я буду щирий та простий.
Не зраджу я тебе словами,
зігрію ніжністю руки,
і буду щирим почуттями,
негратиму з душею гри.

comment Коментарі (0)