RU UA

Як же тяшко на душі
Неначе терном прокололи
Так хочеться напитись і піти
І йти незнаючи дороги

Знайти тебе в незнанім світі
І залишитись там уже на вік
прожити радісні й погані миті
Незнаючи в тім світі бід

Но тут прокинусь і відрию очі
Подивлюсь на робочий стіл
Там фотографія. МИ двоє
І збоку аркуш ниписаних
МОЇХ ВІРШІВ

comment Коментарі (0)

Прозорий вітер, я тебе не бачу,
Та уявити який є, не можу...
Нам видно сонце та як дощик плаче,
Тебе шукаю я і не нахожу.

Торкнешся лагідно мого обличчя,
Волосся, ніби граючи скуйовдиш,
Незримо дуєш, мабуть, з потойбіччя,
Або хвилини в затишку проводиш.

Щасливий вітер - невидимка дихав,
Хитаючи дерева, квіти, трави,
Злетів кудись та стало дуже тихо,
У нього зустріч з іншими вітрами.


Очі донизу, тобі мене невистачає,
Вулиця здогадується, щось відчуває.
Сірий крокує, маршрут вже знайомий
Чекає на життям обіцяну свободу.

І волосся в подумі стрічає вітер,
Кохання торкається ледь помітно.
Я люблю тебе, ти знаєш і чекаєш,
Дивишся на небо і його благаєш.

Бути тут і споглядати радість світу
Помітити усю красу, себе кудись подіти.
Кудись піти вже не стає натхнення
Спустошений, як маю пояснити?

Ангели знають про мої гріхи,
Сьогодні одне, завтра навпаки.
Малий, щораз чіпляюсь за життя.
Зробити крок, але куди не знаю я.

Цей Вибір непросто зробити,
Страх у собі безслідно згубити.
Я опущу очі донизу, прислухаюсь
До вулиці, вона щось відчуває.


День.Тишина і ти сидиш сама
І думаєш чому все так
Чому неможливо
Повернути часи назад
Де ми такі щасливі і молоді
Де наше безтурботне літо
Де наші п'яні ночі
Де нові знайомства
Де те щастя що було...де...

comment Коментарі (0)

Моя душа плаче дощем
Залишаючи солоні калюжі
Все заросло плющем
Люди летять кудись босі

Мрія шука парасольку
Бо надія завжди жива
Я не впевнена в наступному кроці
Та знову кудись ішла

Мета... Вона безсердечна
Змушує йти через міст
Я шукала якоїсь втечі
Але зовсім не знаю місць

І тепер маючи це
Я бреду по сумних передмість
Може знайду тут когось
Або хтось мене тут знайде

Я літатиму знову на крилах
І любитиму цілий світ
Я для тебе завжди красива
Хоч ламаю постійно дрів

comment Коментарі (0)

З землі до неба, яка відстань?
Вхопила небо руки простягнувши.
Блукаю я по небу містом
Себе у невагомість обгорнувши...
Від неба до землі чи близько?
Так обережно по землі ступаю,
І балансую, як же слизько...
Під ноги зірки з неба розсипаю.
Така потреба невідома
Летіти та літати стрімко в небі
Щоб вільно, легко, невагомо...

Я розчиняюсь між землею й небом...


Дивлюся в глубину твоїх очей
І погляд вже незмозі відірвати.
Хай буде сотня тих недоспаних ночей
Яке ж то щастя тебе обіймати...

comment Коментарі (1)

Ти завжди весела, ніколи не плачеш.
Здається, що суму ніколи не бачиш.
Всі заздрять тобі, у всіх безліч питань,
Як можна так жити без частих зітхань.
Ти лиш посміхаєшся і просто мовчиш:
Назовні ти тиха, а в серці кричиш.

Ти одягаєш невидиму маску.
Твоє життя вже не схоже на казку.
Ти знову вдома. Тиша. Ти одна
І на душі панує самота.
Ти часто плачеш без причини,
Шукаючи в простих речах спочину.

У твоїй голові скільки різних думок,
Але часто ти їх зачиняєш на замок.
Ти знову сумна, нічого не хочеш,
Підняти свій настрій ніяк не можеш.
Уже настала ніч і місяць ясний світить,
І зорі так красиво мерехтять.

Здається, у тебе поспішка з'явилась
І радість промайнула в очах.
Ніде ні звуку, лиш твої думки
І радісні, щасливі спогади...
Ти знову одягнеш невидиму маску?
Можливо, не варто, життя - це і є казка.

comment Коментарі (0)