RU UA

Кiт задумливо зирить як груба тріскоче.
Щось завжди загадкове живе у вогні.
Щось гуде, завиваючи, дике, відьмаче,
Щось злітає та іскрами гасне вгорі.
Прошепчи листопаду - хай більше не плаче.
Проводжаючи осінь - прости всі гріхи.
На коні вогняному хай панна проскаче
І плащем золотистим услід завихрить.
Що залишиться серцю ? Краплина удачі,
Та ще іскра надії, між зимніх вітрів.
Білим снігом освятяться темні палаци,
Лунко відгомін щастя, як сон, пролетить...


Так пахне літо: м‘ятою і виноградом.
Зірки - в ногах, а щастя - між грудьми.
Не вірю фразам, міміці й питанням,
Нема нічого крепшого за твоєї руки.

comment Коментарі (0)

Осінній вальс кружляє по землі.
Його людина сонно зустрічає.
Чому самьотньо так в душі мені?
Самотність у блакитній чашці чаю.

Вже день короткий і безмежна ніч.
Повітря, вже осіннє, раптом, охололо.
Чому самотньо? Бо не в часі річ.
Ми самі творим атмосферу, що навколо!

І восени важливо посміхнутись.
У дощ, у сніг, у сонце, навіть коли лід.
Даруй людині посмішку від серця -
І вона тобі віддячить вслід!

comment Коментарі (1)

Ти мене зрадив
Гуляєш ти з другою.
И називаєш її жінкою.
Навіщо я плакала ночами
Коли ти з нею там гуляв?!
Навіщо я всю любов вложила
Коли ти мені не довіряв?!
Ти мене зрадив
а я цілі ночі і ждала,
і думала де там ти ходиш
а ти там із нею гуляв
і навіть мені не довіряв…

comment Коментарі (0)

Народ, осяяний
Історичною пам’яттю, -
Нездолений. Ми
Мусимо знати і не
Забувати ціну війни і перемоги.
Наш рідний Севастополь!
Над тобою
Нависли хмари
В спалахах – вогнях,
І ти, мов витязь,
Вирушив до бою,
Перепинивши
Ворогові шлях.
В суворі дні,
В добу для краю грізну
На Чорнім морі
На сторожі во фортецю
Тебе поставив
З певністю народ Радянської Вітчизни.

comment Коментарі (0)

Бува не можу стримати я сліз,
І серце крається, штормить...
Тече по венах сильна злість,
І душить мене ще сильніш!

Неначе терен мене обвива:
На привкус злість- вона гірка,
І ти кричиш, тобі болить,
І голова твоя тріщить!

А ти вдихаєш раз за разом,
Повітря чисте видихаєш-
І душу свою ти звільняєш.
І з часом біль уходить сам,
Але на серці в тебе шрам.


Так добре буть на самоті,
Коли поринувши в думки-
Сягаєш неба висоти.
І в цій блакитній метушні,
Ти чуєш тиші скрижалі.
Вона наповнює тебе, вона співа, вона несе.
А ти танцюєш в пустоті,
На цій небесній висоті.
І добре робиться тобі:
До самих кончиків душі...


Моя душа -
Душа Хюррем султан.
Душа,
Що вміє грати ролі.

Моя душа -
Душа Гюррем султан.
Душа і серце тут не поєднанні.
Моя душа -
Перлини це її душі.
Вона в мені.
Жива.
Пройшовши крізь століття.

comment Коментарі (0)