RU UA

Кiт задумливо зирить як груба тріскоче.
Щось завжди загадкове живе у вогні.
Щось гуде, завиваючи, дике, відьмаче,
Щось злітає та іскрами гасне вгорі.
Прошепчи листопаду - хай більше не плаче.
Проводжаючи осінь - прости всі гріхи.
На коні вогняному хай панна проскаче
І плащем золотистим услід завихрить.
Що залишиться серцю ? Краплина удачі,
Та ще іскра надії, між зимніх вітрів.
Білим снігом освятяться темні палаци,
Лунко відгомін щастя, як сон, пролетить...


Так пахне літо: м‘ятою і виноградом.
Зірки - в ногах, а щастя - між грудьми.
Не вірю фразам, міміці й питанням,
Нема нічого крепшого за твоєї руки.

comment Коментарі (0)

Осінній вальс кружляє по землі.
Його людина сонно зустрічає.
Чому самьотньо так в душі мені?
Самотність у блакитній чашці чаю.

Вже день короткий і безмежна ніч.
Повітря, вже осіннє, раптом, охололо.
Чому самотньо? Бо не в часі річ.
Ми самі творим атмосферу, що навколо!

І восени важливо посміхнутись.
У дощ, у сніг, у сонце, навіть коли лід.
Даруй людині посмішку від серця -
І вона тобі віддячить вслід!

comment Коментарі (1)

Ти мене зрадив
Гуляєш ти з другою.
И називаєш її жінкою.
Навіщо я плакала ночами
Коли ти з нею там гуляв?!
Навіщо я всю любов вложила
Коли ти мені не довіряв?!
Ти мене зрадив
а я цілі ночі і ждала,
і думала де там ти ходиш
а ти там із нею гуляв
і навіть мені не довіряв…

comment Коментарі (0)

Народ, осяяний
Історичною пам’яттю, -
Нездолений. Ми
Мусимо знати і не
Забувати ціну війни і перемоги.
Наш рідний Севастополь!
Над тобою
Нависли хмари
В спалахах – вогнях,
І ти, мов витязь,
Вирушив до бою,
Перепинивши
Ворогові шлях.
В суворі дні,
В добу для краю грізну
На Чорнім морі
На сторожі во фортецю
Тебе поставив
З певністю народ Радянської Вітчизни.

comment Коментарі (0)

Бува не можу стримати я сліз,
І серце крається, штормить...
Тече по венах сильна злість,
І душить мене ще сильніш!

Неначе терен мене обвива:
На привкус злість- вона гірка,
І ти кричиш, тобі болить,
І голова твоя тріщить!

А ти вдихаєш раз за разом,
Повітря чисте видихаєш-
І душу свою ти звільняєш.
І з часом біль уходить сам,
Але на серці в тебе шрам.


Так добре буть на самоті,
Коли поринувши в думки-
Сягаєш неба висоти.
І в цій блакитній метушні,
Ти чуєш тиші скрижалі.
Вона наповнює тебе, вона співа, вона несе.
А ти танцюєш в пустоті,
На цій небесній висоті.
І добре робиться тобі:
До самих кончиків душі...


Лети! Повільно підіймайся
Тримай у серці тихий шум
Дивись у небо, і не озирайся
Коли летиш на висоту

Думки тягнутимуть на дно
Не бійся думати про краще
Коли летиш на висоту
Ти лекше вітра підіймайся

Крилатими не легко бути
Безкрилими надії геть нема
Тримай у серці тихий шум
Дивись у небо, і не озирайся.

Томняк Ірина

comment Коментарі (0)