RU UA

Вже холодно,
Вже наступила осінь.
Вже листя падає з дерев.
Та проліта в моіх очах минуле,
Тебе я згадую тепер.
І налились на очі сльози,
Згадавши прикрі ті слова.
Кохання є,воно заможне,
Але не в мене десь то там.
Красу чарівного листочка,
Я пам'ятати завжди,
І поцілунок твій той ніжний
Коли серце б'є ретмічно

comment Коментарі (0)

Ні, це не сон.
З тобою віч-на віч
\"Люблю\" шептали тихо ми обоє.
Нам зорі усміхалися в ту ніч
І місяць плив в тумані над рікою.
Як хміль міцний, дурманив аромат
Терпкої мяти й сон-трави мякої,
Якось несміло й навіть навпопад
Покірний стан мій гладив ти рукою.
Ти говорив щось лагідно мені,
Я ж цілувала й гладила волосся...
Ні, не приснилось це мені!
Це так було. Мені це НЕ ЗДАЛОСЯ!..

comment Коментарі (0)

Мрії
В них немає багато надії
Мрії
Ти не знаєш коли вони щирі
Мрії
Їх багато,проте всі справедливі
Мрії
Це думки,які сказати не всилі
Мрії
Це як дві половинки єдині
Мрії
Що поет написав на картині
Мрії
Це занадто красиві події
Мрії
Ти не кожного дня їх зустрінеш
Мрії
І не в кожну з них ти повіриш
Мрії
Це як радість малої дитини
Мрії
Це не просто примха людини
Мрії
Як і в казці є дві половини
Мрії
Це щасливі,хороші години
Мрії
Вони щирі,як сльози дитини
Мрії
Це щасливі моменти
Але від тебе залежить
Які мрії будуть у тебе

comment Коментарі (0)

Об’єднаймось в тім спасіння !

Люди добрі схаменіться,
не дайтеся зброду
навкруг неї об’єднайтесь
спасіть свою долю.

Долю богом даровану 
нашій Україні, 
землі щедрі , ліси, ріки, 
а ми такі бідні.

А ми бідні є тому, що
віками батрачим 
то на царя, то на пана 
горбатим, ішачим.

Споконвіку не мали ми 
власної держави
бо гетьмани, князі наші
нас розєдинали. 

Замість того щоб єднатись,
державу творити,
вони тільки то й старались,
як нас поділити.

Ото й маєм те, що маєм,
дотепер все ділять, 
на схід, захід , північ, південь
та ще й центр поділять. 

Київ город наш столичний
то вже не Вкраїна
всюди вивіски плакати 
на мові не рідній.

Ніби йдеш ти по Чикаго
чи десь по Гонконгу
все, що бачиш не є рідним 
вкраїнським, народним.

Підприємства, установи 
належать магнатам,
яких також українцями 
вже не можна звати.

Всі реальні капітали
їх вже за кордоном,
та й паспорти, громадянство 
все давно готово.

В любий час вони готові
покинуть країну
залишивши тут непотріб
та народ наш бідним. Жовтень 2009 р.

comment Коментарі (0)

Дурманно ковтати запах,що зводить з розуму.
І раптом зрозуміти, яке це божевілля.
Увійде шаленим теплом,чи диким морозом
Аромат дівочої шкіри.
Лишиться на пподушці зранку,
Просякне кімнату
Аура запаху дівочого аромату.
Вона була тут ще вчора.
Роздягалась, лягала спати
Але й не думала,
Як же зводить з розуму
Її дівочий запах-солодка вата.
Сплетіння мускусу, орхідей
Чи може ніччю стомлених білих лілей.
Її шкіра парує невидимим цвітом.
Я збирав би його,
Щоб тримати в таємній кишені жакету.
Щоб будь-де відчувати тебе.
Як зайду у кав'ярню, чи метрополітен.
Не згубити б,
Не забути б на сидінні в трамваї,
Не лишити його у поспіху вдома.
Цей аромат,мабуть, не втрачають.
Аромат, що зводить з розуму знову.
Як би мене запитали
Які квіти я люблю найбільше
Без вагань, просто сказав би
Її квітку плекав би вічно.
Квітку, що зводить з розуму ароматами,
Запаху дівочої шкіри-солодка вата.

comment Коментарі (0)

Я пам\'ятаю було літо
Цвіли ромашки на лугу
Ти ніс мені в дарунок квіти
Звичайні квіти польові
Були ромашки там і маки
Й волошки синьо-голубі
Та не наважилась іх взяти
Розкидала сміючись по траві

Минуло літо, уже осінь
І за вікном ідуть дощі
А в пам\'яті чомусь і досі
Волошки синьо-голубі.
1995

comment Коментарі (0)

Тобі я завжди говорила
У наші перші вечори.
Якщо не буду я з тобою,
Не буду жити взагалі.

Я не боюсь йти з цього світу,
Я не боюсь пекельних мук.
Я на землі боюсь лишитись,
Без тебе, без твоїх рук.

Сталось так, що розійшлися,
Мене залишив одну .
Тебе я втратила на завжди,
Собі цього я не прощу.

Нехай роки біжать рікою,
Нічого ти не забувай.
Я прошу тебе мій милий
Про нас про мене пам’ятай.

Ти пам’ятай про ту весну,
Коли уперше ми зустрілись.
І як у двох юних серцях,
Кохання перше зародилось.

Ти пам’ятай мій ніжний погляд,
Ти пам’ятай вогонь в очах.
Нехай мій образ, мій стан.
Живуть завжди в твоїх думках.

Твоє пусте, холодне серце,
Моя любов хай зігріває.
А білий день і темна ніч,
Тобі про мене нагадає.

Сиджу в кімнаті я одна,
Пишу прощальний лист.
Останній лист в моїм житті,
Був адресований тобі.

Якщо ти бачиш ці рядки,
Якщо уважно їх читаєш.
То більш мене ти не шукай ,
Бо все рівно не відшукаєш.

Мене нема вже в цьому світі,
Я вже ніхто я тільки прах.
Я не зможу без тебе жити,
Моя душа на небесах.
У наші перші вечори.
Якщо не буду я з тобою,
Не буду жити взагалі.

Я не боюсь йти з цього світу,
Я не боюсь пекельних мук.
Я на землі боюсь лишитись,
Без тебе, без твоїх рук.

Сталось так, що розійшлися,
Мене залишив одну .
Тебе я втратила на завжди,
Собі цього я не прощу.

Нехай роки біжать рікою,
Нічого ти не забувай.
Я прошу тебе мій милий
Про нас про мене пам’ятай.

Ти пам’ятай про ту весну,
Коли уперше ми зустрілись.
І як у двох юних серцях,
Кохання перше зародилось.

Ти пам’ятай мій ніжний погляд,
Ти пам’ятай вогонь в очах.
Нехай мій образ, мій стан.
Живуть завжди в твоїх думках.

Твоє пусте, холодне серце,
Моя любов хай зігріває.
А білий день і темна ніч,
Тобі про мене нагадає.

Сиджу в кімнаті я одна,
Пишу прощальний лист.
Останній лист в моїм житті,
Був адресований тобі.

Якщо ти бачиш ці рядки,
Якщо уважно їх читаєш.
То більш мене ти не шукай ,
Бо все рівно не відшукаєш.

Мене нема вже в цьому світі,
Я вже ніхто я тільки прах.
Я не зможу без тебе жити,
Моя душа на небесах.

comment Коментарі (0)

Любов - це серця ніжні відчуття;
Краса жінок, оспівана віками…
Це небо в зорях, пізнє каяття
І квіти з чарівними пелюстками…

А ще любов - це полум’я і жар,
Безсоння і несамовиті муки…
Розбитої душі страшний тягар
І зведені у купол неба руки…

І вечір, що запестив нас удвох;
І безсоромні ласки серед ночі…
Незрозумілий щем сердець обох,
Й твої щасливі з ніжним смутком очі…

Рапсодія гірського джерела,
І ніжні поцілунки на світанку…
Гармонія і ласки, і тепла
Під вальс до споконвіку… до останку.

І ми з тобою - через все життя-
Без сподівань, надії й каяття…

comment Коментарі (0)