RU UA

У тіні сховались їхні душі...

Воїнів загиблих від гармат,

Вояки-сміливці, небайдужі

В цюю мить боролися за стяг!

Коли всі шукали, де є краще,

Польща, чи летіти до Москви?

Вони на війноньці знали завше,

Зраду не відмиють ті церкви.

Давно не бачили щасливу ніч...

Постріли лунають в унісон!

З останніх... Стануть тихо пліч-о-пліч,

Дати? Чи померти під попсон?

І взяти правдою! Ходи вперед!

Ворог не лишиться мені братом!

В жорстокості чекають тиху смерть

Воїни загиблі від гармати...

comment Коментарі (0)

Вогонь рятує хмари від зневоди
Розчинення сполуки марних сліз
У темряві зажуреній істоті
Покличе в поміч янголів-провидць

До січня я гадав - до лиха лихо
До дурнів приєдналися дурні
Злютує влада, Потім буде Вішать !
Життя Європи — видко наче міф

Та виявились дурні - козаками
Супротив Долі рабської пішли
Вдягнули каски, іноді червоні
Життя у розмін, інша - вирів снів

Вогонь до рук, так лячно, Подив Кулі !
Обмеження — ніякого, Сім Бід !
Громада кличе - " Воля, у неволі
Люд не живе — живуть лише раби "

Кобзар казав - “ Ви люди, люди Диво “
Сприймайте, об'єднайтеся, любіть
Себе любіть - Любити Україну !
Так Нігоян читав... а ж доки смерті мить...

Ви бачили струмок колись із крові ?
Він не гучний, густенько так біжить
О так зливались струмені у Горе
Людське, велике - Небо Широчінь..

Спливли два роки довгих та знегоди
Не всі живі, вцілілому щастить
Родина ті, хто має спільну долю
Навзаєм ціль та серце жевриво

comment Коментарі (0)

Бачила мати сина уві сні,
Тягнув до неї хлопчик рученята,
Співала мама з ніжністю пісні,
Розчахнуті дитячі оченята.

Прокинулася мама у сльозах
Синку дорослий, синку на війні,
Вагалося життя на терезах,
Посмішка сина з фото на стіні.

І темна ніч за вікнами бреде,
У полі вритий поспіхом бліндаж,
Всевишній, хай від смерті відведе,
Благає мати, Господі, уваж.

Залізом ворог землю засівав,
Не колоситься жито у полях,
Та жайворон у небі не співав,
Кружляє зверху ворон, чорний птах.

Насниться знову мамі дивний сон,
Весілля по весні, цвітуть сади,
Щебечуть солов"ї, замість ворон,
Немає горя та нема війни.


Цвіте черешня, синьооке небо,
Красу натхненну бачимо з вікна,
Птахів лунає на світанку щебет,
А решта?
Решта, сьомий рік війна.

Вечірні зорі сяють фантастично,
Мовчить природа, буцімто німа,
Пливе, як човник місяць романтично,
А решта?
Решта, сьомий рік війна.

Духмяна кава обпікає губи,
Так п"ється з насолодою вона,
Когось ми любим, а когось не любим,
А решта?
Решта, сьомий рік війна.


Помоліться за Вкраїну, що Вас породила,
Годувала своїм хлібом, медом поїла.
Що співала колискову солов'їним співом,
За любов, що дарувала, захищала "тілом".

Настраждалась наша Ненька за роки ворожі,
І знущались з неї всяко дикарі-вельможі.
Руйнували, смажили, топили, вбивали,
Бо любові до землі цієї не мали.

Ось, і знову у вогні... чому ж ти палаєш?
Чому, земле Вільная, ти тепер страждаєш?
Наче маєм ми тебе одну боронити,
Цінувати, пестити, світу Восхвалити!

Та палає наша Ненька не від вітру й сонця,
А страждає від руки свого охоронця.
Від тих кому довірила і поля, і ріки,
Не шанують діти матір, нема їй опіки.

За Неньку ласкавую свою помоліться люди.
За землю кровавую, таку, як не всюди.
Свою Неньку захищайте, бо вона єдина,
Недарма ж нам Богом дана рідна Україна!

comment Коментарі (0)

Я народився на Майдані,

Я - дух волі, що поривається до бою,
Я -маяк в густому тумані,

Я, Україно, назавжди з тобою!



Я не боявся ніколи боротись

І не боявся бачити кров.

Принципів своїх мені не зректися -

Як не забути рідних дібров.



Все тільки починається!

В душі кожного вкраїнця я живу,

І сильний наш народ з‘єднається,

Туго натягнувши тятиву,



І запустить він чисельні стріли,

В серце тої ворожої влади, 

Що не знає матерів посивілих,

Й на думці має тільки зраду!



Я народився на Майдані,

Тож тут я і закінчу бій,

Коли залишуть всі печалі,

Народ вкраїнський мій!

comment Коментарі (0)

Життя туфта
А ми є люди
Ми плаваємо там
Де ніч найдовша
А день лиш на свята церковні
Ми слово честі
Ми любимо свободу
Ми зорі в небі
Із доброю душею
Ми хмари,які пливуть за течією
Ми сонце,яке може обпікати
Ми дерева,які хиляться од вітру
Проте ми любимо так жити
Що й не знаємо куди себе подіти

comment Коментарі (0)

Мово моя, мово!
Кажуть: калинова,
Я ж скажу :бідова
й довгий твій терпець!
за тебе — вбивали,
З рота — виривали,
Сміху піддвали,
хай би йому грець!

Що тобі робили?
Розказать — несила,
З пуп’янка душили, щоб тебе не знать.
Життя не вблаганне,
Та ти — невбиванна,
Мово нездолана, не можеш мовчать!

Суржик твій -приправа,
В піснях — золотава,
На вустах — заграва, аж на серці — щем.
Феніксом зродилась,
Ризами прикрилась,
Словом зколосилась й пролилась віршем.

Буде час минати:
Перемоги й втрати,
Але варто знати — ти це пам’ятай:
Це — пароль народу,
Код нашого роду,
Мова — це свобода,ти її плекай!