RU UA

Стою рочулена до сліз
У травах оксамитових і свіжих.
Вдихаю силу, що іде з-пд ніг,
Із запахом акацій ніжно -білих.

А небо -синій океан
Своєю незкінченністю вражає.
Стою - довкола бачу край.
Іду - той край вже без кінця і краю...

Я вдячна Богу, що живу,
Батькам, природі, Всесвіту усьому.
Люблю усіх і все! Цей май люблю!
Щаслива й радісна, люблю до втоми..


Кінця зими чекаю я
Щоб весна до нас уже прийшла
Надворі морозно і біло
А мрієш про весняне диво
Думки про цю пору тебе не оминають
А тільки більше в твоїй душі засідають
Ти мариш шелестом зеленого колосся
І подумки вітер розвіює твоє волосся
Ти в небі з птахами літаєш
І разом з первоцвітами весну вітаєш
Волошки сині милують тобі очі
Ти в них стрічаєш глибокі весняні ночі
У серці прегарно мелодія грає
Яку дзвінкоголосий соловейко співає
Ти бачиш як все цвіте і буяє
І твії розум твій десь відлітає
Ти наодинці з своїми почуттями
Починаєш у вирій квіткової безтями
Тебе затягує зелень своїми руками
У світ чудес, без буденної драми
Ти чуєш як хтось тебе гукає
Ах, це ж зима мене повертає
Холодно й морозно зустрічають
Сніг, ожеледиця, вони всі лякають
Ти ходиш й чекаєш ніжної принцеси-весни
Але поки чекай милості від королеви- зими
(23.02.2018)

0 comment Коментарі (0)

У чисту воду опустили
Дерева-верби коси,
Із них стікають по краплині
Ранкові сльзи-роси.

А сонце нами так жадане,
Встає з колиски-ночі,
І разом з сонцем променіють
Мої люстерка-очі.

Джерельну воду спрагло п' ю
Мов сік дев' ятосили,
Я ранка , сина дня люблю,
І день буде щасливий!


Про що мріє земля наша-мати,
Коли снігом засипані хати?...
Коли холод і вітер шалений
ЇЇ сковує, наче лещата?

Про поляни грибів на узліссі,
Кучугури підсніжників білих.
Повні стільники майського меду,
Гнуті віти від яблучок стиглих...

В мріях дощик поля поливає,
Напуваючи спраглу пшеницю.
Сонце місце своє посідає
Коли треба вести косовицю...
-----------
Все розмірено, наче по нотах-
Ні морозів травневих, липневих дощів,
А весною, в квітучих черешнях
Вона чує гудіння хрущів...


Налетіла зима,
Наче літа ніколи й не було.
Чарівний дух садів
Не тривожив нас і не п' янив.
Осінь тиха й сумна
Білосніжну миттєво впустила.
Огортаючи душу,
Засипає все снігом вона.

Приспів:
Сніжинки... Пролітають сніжинки,
Мов хмаринок пушинки.
Вони в мене в руці.
Сніжинки...Пролітають сніжинки,
Пустотливо кружляють
Й розтають на щоці.

Стихла вже заметіль.
Скрипом дерево тишу лякає.
Сіре небо важке
Опустилось і тяжко зітха.
Сплять спокійно степи.
В їхніх снах соловейко співає.
В оксамитах зелених
Віддзеркалює сонце роса.

Приспів.

Знов діждусь я весни,
Мов та пташка , що в стрісі зимує.
Терпкий запах полів
В кришталевий я келих наллю.
Буду ждати тебе,
Хай зима ще собі вередує.
Сонце встане в зеніті
Й прошепоче землі:"Я люблю..."