RU UA

Знов тепла осінь.
З вимерзлих полів,
Де мертві трави,
листя буро-чорне -
Вологий вітер.
Пахне, наче морем.
Така коротка
Світлість тихих днів,
Така солодка,
Трепетно-прозора.
Так щастя наше
Згадуємо ми
Просвітлене,
нетривке,
неповторне.


О, скільки світла в терпких небесах!
Зваблива осінь барвами розквітла,
Дитячим сміхом носить на руках,
Примружується, пеститься привітно,
Тріпочеться в злітаючих листках,
І шурхотить, і сипле, сипле, сипле...
Чарівна лань, помилуй, серця жаль!
Не захлинутись як духмяним вітром?
Копитцями каштани стукотять,
А лань все скаче індіанським літом!
І лиш надвечір – маревом печаль,
Немов жива, засяє, зблисне, зникне...
Лиш близькі зорі тихо мерехтять,
Тобі шепочуть загадкову пісню...


Чудовий день, красна природо,
Милуюсь образом пісень!
Чудовий день, о світе милий,
Тебе люблю й черпаю сили.

Люблю життя, люблю , кохаю
Люблю природу і співаю
Милуюсь барвами ідей
Горжусь квітучим вхором пісень

Я дякую за цей чудовий край
Де ріки, квіти й водограй)

comment Коментарі (0)

Осінній ранок-
Поосінньому прекрасний
Холодний-теплий- як завжди
Люблю тебе бо кожен раз ти класний
Хоч й трішечки банальний,
Та пусте....

comment Коментарі (0)

.Першої дотик трвички легкий
Стомлене тіло немовби цілує.
Лігши на землю, я бачу , що світ
Навколо мене ще й інший існує.

І коли очі мої хоч на мить
Стануть дивитись очима мурахи,
То велетенськими зразу стають
Крила тієї маленької птахи.

Групкою, наче ялинка, росте
Лікарський хвощ польовий на узбіччі
Як вантажівка велика , гуде
Хрущ, що повзе на моїм передплччі.

Тільки, мабуть, ще нічого не знає
Виючий вітер, що сум навіває.

comment Коментарі (0)

Світить місяць угорі.
Зорі ніби ліхтарі.
Соловейко в темнім гаї
Не стихає до зорі,

Пахне м’ята. Пахнуть квіти.
Вітерець хитає віти
І шепоче верховіттю
Про якісь дива на світі.

Біля ставу верболози
По траві кидають роси,
Щоб уранці, мов намисто,
Засвітились вони чисто.

Сни заходять в кожну хату.
Спіть матуся, спіть і тато.
І малята теж поснули.
Геть про справи всі забули.

Їм присняться сни чудові,
Сни чудові – сни казкові
Про оті дива на світі, -
Про котрі шепоче вітер.


Весняний ранок. День негожий.
І хмари вкрили небеса.
Бредуть похмуро перехожі.
Скажи мені, - чи ж це краса?
Та вслухайся в мінорну гаму
Маленьких крапель дощових
Мов стукають в небесну браму
Мільйони дзвонів золотих.
Півні співають, мов шалені.
Казала мама: - Буть дощу.
Стоять смарагдово – зелені
Умиті яблуні в саду.
Стоять напоєні досхочу.
Кущі, дерева і трава,
А дощ шепоче і шепоче
Та й соловейко не сгава.
Умій дивитися навколо.
І слухати також умій.
Красу відчуй в дощову пору,
У спеку і у буревій.


Стою рочулена до сліз
У травах оксамитових і свіжих.
Вдихаю силу, що іде з-пд ніг,
Із запахом акацій ніжно -білих.

А небо -синій океан
Своєю незкінченністю вражає.
Стою - довкола бачу край.
Іду - той край вже без кінця і краю...

Я вдячна Богу, що живу,
Батькам, природі, Всесвіту усьому.
Люблю усіх і все! Цей май люблю!
Щаслива й радісна, люблю до втоми..

comment Коментарі (0)