RU UA

Ох, як же хочуть квіти співати,
На весняних, теплих, лугах.
Сонце мчить промінням зігрівати,
Гратись та пестить по пелюстках.

На задорожнім гайкраєм,
Лягла пишності краса.
Квітучим полем проростає,
Жива надія в небеса.

comment Коментарі (0)

Ця весна,пахуча...
Та ніби жива,
Стріляла барвистим проміння,
Так любо так мило
Співала душа,
І серце тіпоче нетлінно.
Пройшла та зима ,
І нарешті весна...
Так раділо серце дівоче
Так раділа та сильна юнацька душа
Що забула оплакані ночі

comment Коментарі (0)

Приніс нам звістку теплий вітерець,
Не заховатися за стіни від весни
Та ніби пальцями торкнулася струни
Верба у китичках, немов чебрець.

Заграло все красою навкруги
Природа зазвучала переливами,
Шопена відчуття з його мотивами
В ноктюрні веселкової дуги.


Знов тепла осінь.
З вимерзлих полів,
Де мертві трави,
листя буро-чорне -
Вологий вітер.
Пахне, наче морем.
Така коротка
Світлість тихих днів,
Така солодка,
Трепетно-прозора.
Так щастя наше
Згадуємо ми
Просвітлене,
нетривке,
неповторне.


О, скільки світла в терпких небесах!
Зваблива осінь барвами розквітла,
Дитячим сміхом носить на руках,
Примружується, пеститься привітно,
Тріпочеться в злітаючих листках,
І шурхотить, і сипле, сипле, сипле...
Чарівна лань, помилуй, серця жаль!
Не захлинутись як духмяним вітром?
Копитцями каштани стукотять,
А лань все скаче індіанським літом!
І лиш надвечір – маревом печаль,
Немов жива, засяє, зблисне, зникне...
Лиш близькі зорі тихо мерехтять,
Тобі шепочуть загадкову пісню...


Чудовий день, красна природо,
Милуюсь образом пісень!
Чудовий день, о світе милий,
Тебе люблю й черпаю сили.

Люблю життя, люблю , кохаю
Люблю природу і співаю
Милуюсь барвами ідей
Горжусь квітучим вхором пісень

Я дякую за цей чудовий край
Де ріки, квіти й водограй)

comment Коментарі (0)

Осінній ранок-
Поосінньому прекрасний
Холодний-теплий- як завжди
Люблю тебе бо кожен раз ти класний
Хоч й трішечки банальний,
Та пусте....

comment Коментарі (0)

.Першої дотик трвички легкий
Стомлене тіло немовби цілує.
Лігши на землю, я бачу , що світ
Навколо мене ще й інший існує.

І коли очі мої хоч на мить
Стануть дивитись очима мурахи,
То велетенськими зразу стають
Крила тієї маленької птахи.

Групкою, наче ялинка, росте
Лікарський хвощ польовий на узбіччі
Як вантажівка велика , гуде
Хрущ, що повзе на моїм передплччі.

Тільки, мабуть, ще нічого не знає
Виючий вітер, що сум навіває.

comment Коментарі (0)