RU UA

Налетіла зима,
Наче літа ніколи й не було.
Чарівний дух садів
Не тривожив нас і не п' янив.
Осінь тиха й сумна
Білосніжну миттєво впустила.
Огортаючи душу,
Засипає все снігом вона.

Приспів:
Сніжинки... Пролітають сніжинки,
Мов хмаринок пушинки.
Вони в мене в руці.
Сніжинки...Пролітають сніжинки,
Пустотливо кружляють
Й розтають на щоці.

Стихла вже заметіль.
Скрипом дерево тишу лякає.
Сіре небо важке
Опустилось і тяжко зітха.
Сплять спокійно степи.
В їхніх снах соловейко співає.
В оксамитах зелених
Віддзеркалює сонце роса.

Приспів.

Знов діждусь я весни,
Мов та пташка , що в стрісі зимує.
Терпкий запах полів
В кришталевий я келих наллю.
Буду ждати тебе,
Хай зима ще собі вередує.
Сонце встане в зеніті
Й прошепоче землі:"Я люблю..."

comment Коментарі (0)

Де почути теплі слова?
Де відчути ласкаві руки?
Від того ніколи не болить голова
І голос мамин можна почути.

Де відчуєш ту пораду?
Де відчуєш тишину?
Де завжди будуть тобі раді
Де завжди чекатимеш ту весну.

Де будеш у теплі удома
Де тихо зоря впаде на плечі
Своє завжди бере утома
В суботній теплий осінній вечір.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

* * *

Вже поступово стигнуть небеса
І починають в кольорі мінятись...
Вони стоять, мов куполом, -вода,
Що може нам на голови зіллятись.

Задивишся в небесну широчінь,
І в глибину небесну коли глянеш -
Пилинками здаються "янь" і "інь",
А сам для себе зовсім вже розтанеш...

* * *

comment Коментарі (0)

За дубами високими лісами...тече відома річка Дніпро.
В відображенні Дніпра видно місяць,
Гарний,красива посмішка,одним словом "Велика біла зірка"
В повню місяця діти сплять солодким сном.
Тому що їх охороняє наш улюблений місяць.

comment Коментарі (1)

Повітря полуденну спеку
Вже видихало із грудей,
А за левадою лелеки
Крильми розхитували день.

Цвіркун дивився з лопушини,
Як равлик світ вивчав впритул.
І колошматив конюшину
Густий, як мед, бджолиний гул


Сьогодні, як і тисячі сторіч,

З басів зриваючись до хриплого контральто,

У косу лінію розкреслюючи ніч,

Дощ лопотить по чорному асфальту.

Затявся звечора та все іде й іде…

Здається, ні кінця йому, ні краю...

З ворсинок суму прядиво пряде

І у комірки пам'яті складає.

А там його на декілька життів.

Навіщо стільки – я і сам не знаю:

Чи так багато проливних дощів,

Чи так далеко живемо від раю.


Я маленька квіточка весни,
Яка появилась після довгої зими.
У мене довге тонке стебло,
Яка дуже любить тепло.
Мої два зелених листочки,
Як два маленькі синочки,
Ніжно тягнуться до сонця,
Виглядають у віконце.
Аж раптом щось зашуміло,
Дитя букети робити хотіло,
Я швидко під кущ заховалась,
Тому і живою розсталась...

comment Коментарі (0)

Вогонь

Не можу я бути там, де саме зло!
Все швидше та швидше мій біг...
Впади на цю землю, де зникло тепло,
Цього року найперший сніг!

Крок перетворився на крик...
Торкнися моїх похололих долонь,
На тебе чекаю я, білий вогонь!
Іди, іди, мій перший сніг...

(с)Євгенія 'D.D.' Ушакова, 8.11.17

comment Коментарі (0)