RU UA

Сьогодні, як і тисячі сторіч,

З басів зриваючись до хриплого контральто,

У косу лінію розкреслюючи ніч,

Дощ лопотить по чорному асфальту.

Затявся звечора та все іде й іде…

Здається, ні кінця йому, ні краю...

З ворсинок суму прядиво пряде

І у комірки пам'яті складає.

А там його на декілька життів.

Навіщо стільки – я і сам не знаю:

Чи так багато проливних дощів,

Чи так далеко живемо від раю.


Я маленька квіточка весни,
Яка появилась після довгої зими.
У мене довге тонке стебло,
Яка дуже любить тепло.
Мої два зелених листочки,
Як два маленькі синочки,
Ніжно тягнуться до сонця,
Виглядають у віконце.
Аж раптом щось зашуміло,
Дитя букети робити хотіло,
Я швидко під кущ заховалась,
Тому і живою розсталась...

comment Коментарі (0)

Вогонь

Не можу я бути там, де саме зло!
Все швидше та швидше мій біг...
Впади на цю землю, де зникло тепло,
Цього року найперший сніг!

Крок перетворився на крик...
Торкнися моїх похололих долонь,
На тебе чекаю я, білий вогонь!
Іди, іди, мій перший сніг...

(с)Євгенія 'D.D.' Ушакова, 8.11.17

comment Коментарі (0)

Подарую мамі квіти,
Які красиві... Подивись!!
Нагадали мені літо,
Бо всі там кольори зійшлись..

І червоний і рожевий,
І як сонце золотавий..
Білий наче кришталевий,
Такий букет яскравий.

Матусі подарую квіти,
Щоб вона не сумувала
Щоб вона могла зрадіти,
І тепліше на серці стало..

І стало небо безхмарне,
І сонце гріє старється..
Всюди зробилось так гарно,
Бо моя матуся всміхається..

Наче веселка вмить з\'явилась,
І днем засіяла зірочка
А сонце вночі засвітилось,
Бо матуся моя, як та квіточка..

То є краса природна,
Бути, як квіти, вродливою
Я на все у світі згодна,
Щоб була моя мама щасливою..

Я до неї притулюся,
Як до ріки озерце..
У тебе щоб моя матусю
Букет розцвів на серці..

comment Коментарі (0)

Проміння сонячне ласкаве
Торкає кожного лиця
І в очі кожні заглядає
І радість кожному несе
Поглянь лиш
Вся краса навколо
В моменті кожному живе
Побач її
Запам'ятай цю мить
Вона одна
Її не повторить

comment Коментарі (0)

Малює жовтень багрянисту осінь;
Палітра барв лежить по всій землі.
І неба неповорно ніжна просинь
Виблискує у райдужній імлі.

Скидають листя втомлені дерева;
Всміхаються бурштинові стежки.
Блукає парком Осінь-королева;
За обрій поспішає навпрошки...

Вона невдовзі стрінеться з зимою;
Красу багряну заметуть сніги...
Я ж буду сумувати за тобою,
Вдивляючись у срібні береги...

comment Коментарі (0)

Із серії «Спів Карпатських гір»

Я ДО ТЕБЕ ІДУ
Обережною стала.
Приховала довіру під серцем.
Оминувши незгоди,
Знов крокую назустріч весні.
Ти на мене чатуєш,
В тім краю, де дзвінкі, бистрі води,
Де долина нарцисів,
Зачекалась на наші сліди.

Я до тебе іду,
В мережаній прозорій сорочці,
По зеленій траві,
Повз безмежну красу полонин.
Щоб вершини Карпат,
Зазирнули нам з неба у очі,
І легенду щасливу,
Сповістив на зорі Синевир.
2017

comment Коментарі (0)

Пройду, селом мальовничим ,
Воно-неначе диво!
Іду,і бачу як калинонька
Вітає поглядом здаля,
Рідне село, як тут красиво!
Синє небо,зеленая трава.
Поля,берізки та рівнини
Над річною зігнулася верба ,
Під сонцем золотії ниви.
І чутні співи соловя.

comment Коментарі (0)