RU UA

Зимова дрімота

Шепоче вітер за вікном, заколихуючи свідомість
крізь мрії повільно линуть думи
дивний спокій на душі, і бажаний сон вже близько
ще мить і все вже буде дрібне й байдуже

проте вже на самому краю, сестри чути милий голос
милий брате я люблю тебе , і за щемить відразу в носі
а в горлі стане ком, журба полонить груди
на очі спуститься волога пилина

Боже, як тяжко жити без любимої людини
без рідної другої половини що дише в унісон з тобою
під кінець пробіжить по щоці сльоза
і розум нарешті в глибокий сон порина.

(Мрійник)

comment Коментарі (0)

Місяць тане у твоїх очах,
А зірки намистом осипаються додолу.
Як розчиняюся у нас,то гине страх
І,мов обпечене,зникає горе…

Лечу на білосніжних крилах—
Ти не обрізуй їх,будь ласка,
Любов’ю ніч життя накрила,
Любов як сон,а сон—неначе казка…

І сниться знов: з тобою йду я до вінця,
Й троянди,вплетені у коси,
А за спиною тінню ходить без кінця
До неможливості красива осінь…

comment Коментарі (0)

Небо

Я не хочу у постіль каву,
Зірок з неба мені не треба.
Я лиш хочу торкнутися хмарки,
Посміхнутися синьому небу.

Я навчилася вірити в чари,
Що природа мені віддала.
Та поринула в легкістні хмари,
Я на крилах, як вітер була.

Я як човник в небесних просторах,
На якому лечу, як комета.
Тут видніються величні гори,
Це все мрія моєї планети.

Я не хочу зовсім нічого,
Та лиш маю велику надію.
На небесний крихітний човен
Та дитячу пристрасну мрію.

Ольга Олтаржевская

comment Коментарі (0)

Без журавлів край рідний посірів
На землю тихо опустилась осінь,
Пожовкле листя падає з гілок.
В глибоке небо погляд манить просинь,
А під кущем багряним пророста грибок.

В повітрі запах яблук спілих,
А десь під небом, крики журавлів.
Вони, напевне, відлітають в вирій,
Ну, а без них, край рідний посірів.

Берези вкрились листям золотавим,
Повітря диха спокоєм дощів.
Фарбує осінь дотиком ласкавим.
Укрились форбами віття дерев, кущів

Все осінь ця, така золотокоса,
У пазусі хова різні плоди.
Іде землею, вся простоволоса,
Наводить скрізь свої порядки і лади.


Вірш про Весну

Весною пташка прилетіла
Торкнулась крайчиком крила
Тепліше сонечко загріло -
Земля Воскресла - Ожила
Усе засіяла Квітками
Бруньки - наповлила Життям
Зеленим килимом прибрала
І дала Волю почуттям
Все забриніло - засміялось
Захлюпотіло - поплило
Неначе в чари - шати вбралось
Промінням - радість і тепло .

comment Коментарі (0)

І знов не дочекаючись весни
Я відлечу у власну осінь.
Під наконечником отруйної стріли
Душа на самоті лишитись просить.
І знов проклявши своє его
Я слізно опущусь на листя.
Пожовклим воно падає із неба,
Ледь стукаюче серце прошу: "Зупинися".
І знов не зупинившись вчасно
Я поринаю в тиху самоту.
За п'ять секунд вогонь життя погасне,
Ніщо вже не освітить темноту.
І знов шукаючи промінчик світла
Я немічний впаду без сил.
Понюхаю в останнє штучні квіти,
Оселюсь в спокої, серед могил.

comment Коментарі (0)

Так швидко пролетіли дні
Холодного початку літа…
Такі похмурі та нудні,
Неначе на Буковині
Заплакала сумна трембіта…

Ти знову не приходиш в сни:
А ні вночі, а ні під ранок…
Чому так сталось ? Поясни…
І поверни з далечини
Наш незавершений світанок…

Нажаль, ти більше не прийдеш…
Не увійдеш в мій сум ніколи;
Загублене не повернеш
І до грудей не припадеш-
Зів'яли наші матіоли…

Так швидко пролетіли дні
Холодного початку літа…
Такі похмурі та нудні,
Та десь у сивій далині
Таки заплакала трембіта…

comment Коментарі (0)