RU UA

Пам’ятаєш як мріяли разом.
Казали дружба наша назавжди.
Ну склалось не так як нам гадалось.
Розійшлись з тобою ми!
Але за рік ми зрозуміли, що перша дружба назавжди.
І тепер вже пожаліли про розлуку ми!!!
😔😔😔(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

* * *

Ой, біда, біда
На нашу дорогу
Поділила нас
На широку ногу

Поділила в раз
І місця і села
І сім”ю підчас
До самого древа

Ти скажи мені
Чим тебе уйняти
Чим я пред тобою
Чимось винуватий

Ти скажи, скажи
Як, Дніпро широкий
Наших то синів
Ділить на два боки

Ой, брати, брати
На нашу дорогу
Ті два береги
З одного порогу

Ти біжи, біжи
Подаль моя туга
Як вода біжить
Посередині луга

Ой, брати, брати
Згляньтесь до порогу
Де стоять хати
На одну дорогу

Згляньтесь над собою
Посередині лугу
Матір в нас одна
Відчуває тугу


Друг - маленьке слово
Його не важко сказати
В ньому стільки доброго й великого
Але не кожен може ним стати
Ти можеш вибрати собі професію
Але не вибереш ти друга
Ніхто крім нього не допоможе коли все буде туго
Умій цінувати того,хто допоможе
Хто настрій піднімає
Коли вже й сам не може
Хто словом і ділом підтримати зуміє
Хто не кине в біді
І допоможе втілити твою мрію

comment Коментарі (0)


Послухай, друже. Ми не розмовляли.
Наш спільний сад вже вкрили бур‘яни,
Померли квіти, пелюстки зав‘яли
І більш не буде нашої весни.

Послухай, друже. Можеш мене чути?
Стежини наші стерлися з землі.
Місця, в яких ми мали бути,
Сховали в темних водах ручаї.

Послухай, друже. Ми самі змінились,
Тьмяніє наша гама кольорів.
Врізнобіч бігли, у кути забились,
Під ноги дивлячись, стояли угорі.

Послухай, друже. Це обов‘язково?
Кому я намагався довести —
Якщо я не промовлю знову
Твоє ім‘я, то з думок злинеш ти?

Послухай, друже… Справді дуже шкода.
Ми мусили завжди її тримать,
Ту хворобливу, болісну угоду,
Де рук твоїх я мав не відпускать...

Послухай, друже. Прошу, лиш послухай.
Я міг зректись своїх очей і вух,
Але не пам‘яті, не того духа,
Що звався так: «мій давній кращий друг».

comment Коментарі (0)

Не треба слів коли кричить душа,
Вона й без слів усе тобі розкаже.
І весь свій розпач вмить усім покаже.
Не треба слів коли тече сльоза,
Її печаль лиш знають небеса.
Ти просто знай і пам'ятай,
Життя тобою буде завжди грати.
А ти....а ти.....а ти.
Ти будеш падати,щоб встати.

comment Коментарі (0)

В сум′ятті лиш згадаєм про любов.
Про ту, любов.
Любов до друга.
І очі вже наповнені слізьми.
Не хочеш ти слабким здаватись?

Але ти розумієш, це одна любов,
Яку ти дійсно хочеш зберегти.
Яка не ранить,
І кинжал не кине в серце.
Яка залишиться на все життя.
Як ні, то лишиться тим огненним посланням,
Віршем, який для тебе пишу, подруго моя.

Не бійся, це одна любов, яка не ранить.
Люби, якщо боїшся вже кохать.


P.S. вірш присвячений Вишинській Оксані Петрівні, - моїй найкращій подрузі


Ну як дивитись в очі і брехати?
Ну як так можна Ви мені скажіть?
Ці золоті обіцянки давати
І просто не виконувати їх...

Ну не робіть так, прошу, я благаю.
Це ж розриває душі і серця,
Скажіть цю правду, хоч гірку та правду.
Вона буде солодша ніж брехня...

comment Коментарі (2)

а памятаєш як було колись?!
ми бігали босоніж літом під дощем
всі разом грали в піжмурки
а він ховався що і не знайдеш
як ми ходили до сусіда полуницю красти
як з тобою тікали із за останьой парти
і бігли ми у футбол з тобою грати
як ми з тобою друже дорослі стали
не встигнув я і зрозуміти
як ми вже з тобой не діти

comment Коментарі (0)