RU UA

Справжні друзі - це подарунок долі.
Найбільше щастя у житті.
Ними не можна стати мимоволі.
Їх перевіряє час і тяжкі дні.

Лиш другові ти серце відкриваєш,
Зізнаєшся чесно, без вагань.
Ти з ним про все на світі забуваєш
Нічому не шукаєш виправдань.

Лиш справжній друг з тобою буде
Коли в біду потрапиш ти.
І твої вчинки він не осудить,
А поруч із тобою буде йти.

comment Коментарі (0)

І розійшлись таки шляхи,
Як ти і хотів,
А знаєш?
З тих пір пройшли роки,
Та ти вперед піти не зміг.

Серед руїн, розвалин,
Серед стін безмовних,
Ти ще з того "вчора",
Шукаєш відклику в душі,
І пишеш знову й знову,
Скромне і таке німе "Привіт",
Що краще я б не знала мову,
Ніж відповідала щось тобі.

Себе питаюся "Для чого?
Давно же приспаний той світ,
І довіра моя не для нього"
Та повага до минулих днів...

Видохом примирення з собою,
Хоч з нутром на сторожі,
Я проведу цей діалог з тобою,
Хай допоможе він тобі.

Не сип на рани більше сіль,
Не живи в мені загадкою,
Ти і так уже на вік -
Білий біль із чорною ознакою.

Досвід - це колосальна сила, особливо коли він усвідомлений.
01.03.2021

comment Коментарі (0)

Довіри на брехні й любові незбодуєш,
Не збудуєш щастя на чужій біді.
Бо Бог усе нам зарахує,
Та допоможе у глибокій самоті!!!

Тепер довіри незбодуєш
Бо кожен негатив свій подає.
Та вір,що все буде добре,
Бо мрія злагоду й терпіння нам дає

comment Коментарі (0)


Пам’ятаєш, як мріяли разом.
Казали- дружба наша назавжди.
Ну, склалось не так, як нам гадалось
Розійшлись з тобою ми!
Але за рік ми зрозуміли, що перша дружба назавжди.
І тепер вже пожаліли про розлуку ми!!!
😔😔😔(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

* * *

Ой, біда, біда
На нашу дорогу
Поділила нас
На широку ногу

Поділила в раз
І місця і села
І сім”ю підчас
До самого древа

Ти скажи мені
Чим тебе уйняти
Чим я пред тобою
Чимось винуватий

Ти скажи, скажи
Як, Дніпро широкий
Наших то синів
Ділить на два боки

Ой, брати, брати
На нашу дорогу
Ті два береги
З одного порогу

Ти біжи, біжи
Подаль моя туга
Як вода біжить
Посередині луга

Ой, брати, брати
Згляньтесь до порогу
Де стоять хати
На одну дорогу

Згляньтесь над собою
Посередині лугу
Матір в нас одна
Відчуває тугу


Друг - маленьке слово
Його не важко сказати
В ньому стільки доброго й великого
Але не кожен може ним стати
Ти можеш вибрати собі професію
Але не вибереш ти друга
Ніхто крім нього не допоможе коли все буде туго
Умій цінувати того,хто допоможе
Хто настрій піднімає
Коли вже й сам не може
Хто словом і ділом підтримати зуміє
Хто не кине в біді
І допоможе втілити твою мрію

comment Коментарі (0)

Послухай, друже. Ми не розмовляли.
Наш спільний сад вже вкрили бур‘яни,
Померли квіти, пелюстки зав‘яли
І більш не буде нашої весни.

Послухай, друже. Можеш мене чути?
Стежини наші стерлися з землі.
Місця, в яких ми мали бути,
Сховали в темних водах ручаї.

Послухай, друже. Ми самі змінились,
Тьмяніє наша гама кольорів.
Врізнобіч бігли, у кути забились,
Під ноги дивлячись, стояли угорі.

Послухай, друже. Це обов‘язково?
Кому я намагався довести —
Якщо я не промовлю знову
Твоє ім‘я, то з думок злинеш ти?

Послухай, друже… Справді дуже шкода.
Ми мусили завжди її тримать,
Ту хворобливу, болісну угоду,
Де рук твоїх я мав не відпускать...

Послухай, друже. Прошу, лиш послухай.
Я міг зректись своїх очей і вух,
Але не пам‘яті, не того духа,
Що звався так: «мій давній кращий друг».

comment Коментарі (0)

Не треба слів коли кричить душа,
Вона й без слів усе тобі розкаже.
І весь свій розпач вмить усім покаже.
Не треба слів коли тече сльоза,
Її печаль лиш знають небеса.
Ти просто знай і пам'ятай,
Життя тобою буде завжди грати.
А ти....а ти.....а ти.
Ти будеш падати,щоб встати.

comment Коментарі (0)