RU UA

Так кажуть, "рукописи не горять"...
У морі слів безмежної душі,
Нахлине, наче хвиля благодать
Як дивні човники пливуть вірші.

Натхнення пензлем у палітрі снів,
Лилося з серця кольорово,
Картина зіткана з чудових слів,
Барвистої, улюбленої мови.

Залишила у спадок на віка
Палають, не горять її вірші,
Де кожне слово змістом обпіка,
Бо від душі писала й для душі.


Мелодія яскравих квітів в шумі вітру
Небачене побачити, почути непочуте...
Бринить, лунає арфа неземна та світла,
Хвилюють серце пісні, душевні, незабуті.
Як сонце всесвіту, натхненна й неповторна
Шляхетна пані,
з милим, ніжним, витонченим шармом,
Для багатьох ти непідступна й ілюзорна,
Ти моря гладь безкрайня...
Та миттю завируєш штормом.
Тендітними й теплими руками держиш світ,
В тобі одній безмежної любові, як повітря,
Вразлива жінка...,
ти на землі, мов дивоцвіт
У дивних присмаках життя, барвиста, як палітра.


А пам'ять в душі ще живе
Живе і буде там жити
Я пам'ятаю про все
Про дні, коли ви старались нас вчити.

Про всі дні народження й мрії,
Що нам малювали колись ви
Про ігри, про літо і лілії
Що вчили ви нас їх любити

Я дякую вам за усе
За вашу увагу і ласку
Нам вас не хватає-це все
Я ще пам'ятаю про казку...

Ми любим вас дуже-предеже
Ми будем вас завжди любити
Все знаю я , але як без вас жити?
Я обіцяла не плакати,
Але так треба вміти ...

PS : найкращому дідусеві♥

comment Коментарі (1)

Дитя - ти бездоганне!
Таке мале й кохане
Таке тендінте і кригке
Таке омріяне і недоспане!

Твій перший крок, твоя усмішка
І перше слово, дорога не легка
Ти ще ледь-ледь переставляєш ніжки,
А вже бурмочиш якісь свої слова

comment Коментарі (0)

Сьогодні небо вкрилося зірми
Мов рушничок, що вишивала мама.
І так , як хрестики у мами ,
Зірки були великі і малі,
Такі ж охайні як і ті,
Що з ранку вишивала мама

comment Коментарі (0)

Тобі морщинки ,мамо, до лиця
Та все ж пробач за ті що через мене
Пробач ...
Що ваші з татом люблячі серця
Не раз боліли через мене... , нене ..
...
Сиве волосся в тон сірих очей ...
Та все ж пробач , за те що через мене ...
Сотні було недоспаних ночей

твоя любов щось просто незбагненне....

В твоїх очах бездонний океан
Та ти Пробач за сльози ті що через мене
Ти попри все мов вітер ,що жине туман
Від бід мене оберігаєш , нене...

Пробач , за втому , за біль , за сльози
Ти ,мамо ,як ніхто серце розполюєш в морози
Автор : Загаровська Аліна
@linka_zaharovska_

comment Коментарі (0)

Знов сміється й плаче Перемога!
Знов злітає з яблунь білий цвіт...
Не заплачуть тільки ветерани.
Відійшли вони у кращий світ.

Не заплачуть більше, не згадають
Страх війни, що в снах приходив знов...
Залишились ми, нащадки ваші.
В наших жилах переможців кров.

Ви живі! Живі в онуках , в дітях,
В книгах і картинах, у словах.
Ви живі! Ви залишились жити
В пам'[ яті , у душах , у серцях!

comment Коментарі (0)

Колись давно на землі у нас,
Жив чоловік на ім'я – Тарас.
Дав він великий дар
Зветься -”Кобзар”.
У котре дивуюсь, гортаючи книжку,
Вдивляючись в очі самої душі.
О мово рідна, ти – моя!
Це небо, сонце і земля,
Це неньчина пісня колискова,
Зоря прекрасна світанкова.
Не помиливсь, Тарасе, ти,
Тож слався на віки!
“Без мови в світі нас нема” –
Безсмертні ці твої слова.
Минають роки і століття.
Так невблаганно лине час.
І перейшло те лихоліття,
Що пережив колись Тарас.
В дитинстві сиротою став,
Талант з роками розквітав,
В майбутньому просив він долі,
Хотів для України волі.
І його ім’я — незгасне, 
Світлий образ — неповторний.

comment Коментарі (0)