Твої світлини...
Твої світлини, як прилив добра,
Зайвих фарб не треба,
В тебе об'єктив...
Наводиш світло, і чекать пора
Сяйва прямо з неба,
Ракурсу чи див.
Коли останнє, то горить в душі,
Русло щастя — промінь,
Краплини дощу...
Коли фотограф, не писав віршів,
Бачиш його — стогін...
Світлини в грозу.
Життя минає, і розмова тих,
Хто боїться горя...
Зваблює тебе,
Твої світлини забирають їх,
Розповідь від долі...
Надиха з небес!
Нехай лишаться із твоїм чуттям
Візьмуть колір хвилі,
Темноти ночей...
Твої світлини... Між дурним буттям
Живуть тихо милі...
Та межи людей!
***
Присвячено Тамарі Кашперській
💝💝💝
Файна Торрі
Присвячується
Він завжди з нами,
Хоть і загинув трагічно!
Дух за небесами,
Буде жити вічно!
Він, пішов не зробивши нічого,
Чого хотів не знайшов.
Не встиг, не дали.
Забрали "брудні руки" його життя!
А ті руки які піднімали,
Які обірвали життя.
Та них навіть не покарали,
Не знають вони каяття.
А руки які піднімали ....
За двадцять років йому було,
А скільки мрій у серці цвіло.
"Удари" все відібрали!
Всі цій біді страждали...
І після ударів вже не кричав,
Йшов додому він просто мовчав...
А вранці міцно спав,
І більше ніколи не встав...
Він завжди з нами,
Хоть і загинув трагічно!
Дух за небесами,
Буде жити вічно!!!
Яковук Руслан
Колискова
Чи не принесеш мені якось,
Ночі пізньої той цвіт,
На нім бажання загадаю,
Поки спить в долонях світ
Може, якось ти почуєш,
Тихий шепіт - небесний спів
Там, де зорі прошепочуть,
"Солодких, дивних тобі снів"
А ранок щастям же примчиться,
І буде мрія з ним твоя
Та, що хай тобі присниться,
Засинай, моє маля.
Присвячую кожній сім'ї і кожній дитині, ми живем в непростий час, але це "час" і він невпинний, особливо, біля діток, дуже швидко вони ростуть.
Картина в майбутнє
Де ледве доноситься шум океана,
Де ранкове сонце над гірським хребтом,
А під ним, мегаполіс обнятий мостами,
Там теплий будинок з панорамним вікном,
Там стіни, що наскрізь пропахлись фарбами,
І близько озера з найпрозорішим дном,
Там картини в оздобленні великої рами,
Щось на тематику розбитих оков.
Присвячую майбутньому.
Ліні Костенко
Так кажуть, "рукописи не горять"...
У морі слів безмежної душі,
Нахлине, наче хвиля благодать
Як дивні човники пливуть вірші.
Натхнення пензлем у палітрі снів,
Лилося з серця кольорово,
Картина зіткана з чудових слів,
Барвистої, улюбленої мови.
Залишила у спадок на віка
Палають, не горять її вірші,
Де кожне слово змістом обпіка,
Бо від душі писала й для душі.
Гришко Валентина
Ода жінці
Мелодія яскравих квітів в шумі вітру
Небачене побачити, почути непочуте...
Бринить, лунає арфа неземна та світла,
Хвилюють серце пісні, душевні, незабуті.
Як сонце всесвіту, натхненна й неповторна
Шляхетна пані,
з милим, ніжним, витонченим шармом,
Для багатьох ти непідступна й ілюзорна,
Ти моря гладь безкрайня...
Та миттю завируєш штормом.
Тендітними й теплими руками держиш світ,
В тобі одній безмежної любові, як повітря,
Вразлива жінка...,
ти на землі, мов дивоцвіт
У дивних присмаках життя, барвиста, як палітра.
Ода жінці
Ода жінці
Мелодія яскравих квітів в шумі вітру
Небачене побачити, почути непочуте...
Бринить, лунає арфа неземна та світла,
Хвилюють серце пісні, душевні, незабуті.
Як сонце всесвіту, натхненна й неповторна
Шляхетна пані,
з милим, ніжним, витонченим шармом,
Для багатьох ти непідступна й ілюзорна,
Ти моря гладь безкрайня...
Та миттю завируєш штормом.
Тендітними й теплими руками держиш світ,
В тобі одній безмежної любові, як повітря,
Вразлива жінка...,
ти на землі, мов дивоцвіт
У дивних присмаках життя, барвиста, як палітра.
Валентина Гришко
Ми будем вас завжди любити
А пам'ять в душі ще живе
Живе і буде там жити
Я пам'ятаю про все
Про дні, коли ви старались нас вчити.
Про всі дні народження й мрії,
Що нам малювали колись ви
Про ігри, про літо і лілії
Що вчили ви нас їх любити
Я дякую вам за усе
За вашу увагу і ласку
Нам вас не хватає-це все
Я ще пам'ятаю про казку...
Ми любим вас дуже-предеже
Ми будем вас завжди любити
Все знаю я , але як без вас жити？
Я обіцяла не плакати,
Але так треба вміти ...
PS : найкращому дідусеві♥
Ярема Анна