RU UA

Знов сміється й плаче Перемога!
Знов злітає з яблунь білий цвіт...
Не заплачуть тільки ветерани.
Відійшли вони у кращий світ.

Не заплачуть більше, не згадають
Страх війни, що в снах приходив знов...
Залишились ми, нащадки ваші.
В наших жилах переможців кров.

Ви живі! Живі в онуках , в дітях,
В книгах і картинах, у словах.
Ви живі! Ви залишились жити
В пам'[ яті , у душах , у серцях!

comment Коментарі (0)

Колись давно на землі у нас,
Жив чоловік на ім'я – Тарас.
Дав він великий дар
Зветься -”Кобзар”.
У котре дивуюсь, гортаючи книжку,
Вдивляючись в очі самої душі.
О мово рідна, ти – моя!
Це небо, сонце і земля,
Це неньчина пісня колискова,
Зоря прекрасна світанкова.
Не помиливсь, Тарасе, ти,
Тож слався на віки!
“Без мови в світі нас нема” –
Безсмертні ці твої слова.
Минають роки і століття.
Так невблаганно лине час.
І перейшло те лихоліття,
Що пережив колись Тарас.
В дитинстві сиротою став,
Талант з роками розквітав,
В майбутньому просив він долі,
Хотів для України волі.
І його ім’я — незгасне, 
Світлий образ — неповторний.

comment Коментарі (0)

Матусю моя, рідна ненька,
я лину до твого серденька.
Тебе міцно так, обіймаю,
ти краща на світі я знаю!

Пробач, що ночей не доспала,
мене ти до ранку чекала.
Пробігли так швидко ті ночі,
чому ж все засмучені очі?

Цілую твої я долоні,
цілую посріблені скроні.
Та голову низько схиляю
тебе більше всіх я кохаю!

Ти для мене найкраща перлина
я твоя неслух’яна дитина.
Я без тебе сумую рідненька,
Будь зі мною завжди, моя ненька!


Привіт, коханий Юра!
А я тебе, ще не забула!
Я пам'ятаю, як серце стукало й тремтіло,
Воно до тебе так хотіло.
Я пам'ятаю, як ти казав, що любиш і кохаєш,
Але ти ж мене не довіряєш!
Як тобі кохання доказати?
Може душу свою показати?!
Але для тебе й душа і серце вже відкриті
І це було тієї миті
Коли мені сказали, що ти вже З іншою гуляєш,
А я сказала, що ти мені не ізміняєш.
Тоді я й зрозуміла, що кохаю,
Адже без тебе я життя не уявляю!
Так я пам'ятаю все, що було,
Бо серце моє, ще не забуло!
Воно заради тебе тільки б'ється
Ночами плаче, і здається
От-от воно вирветься на волю,
Бо вже не може терпіти стільки болю...
Так, я пам'ятаю все! Я не забула!
Ти тільки знай, що я вже не така, як була!

comment Коментарі (0)

Татові

Татусь мій рідненький ,
мій милий мищина на світі,
який подарив мені все.
Я дякую Богу за тебе ,
за те що ти в мене є !!

І любиш мене так сильно так міцно
Ніяке плече не замінить тебе
Не буде любити мене все сильніше
Не буде давати такого тепла.

І хочу сказати тобі мій рідненький татуля
Я люблю тебе , і любитиму ціле життя
І кожного вечора прошу у Бога здоров'я
своїм найріднішим - найщирішим БАТЬКАМ

comment Коментарі (0)

Скажи чому так сильно тебе я кохаю!?
Скажи, як без тебе живу!?
Чому кохаю? Незнаю.
Та без тебе я не живу!

Не живу бо без тебе життя я не бачу.
Кохаю бо без тебе сердце болить.
Коли тебе поруч немає я сплю неначе,
Неначе в тумані за тобою я йду.

Іду, та тебе не знаходжу.
І ось в тумані зустрів я тебе
І піднесла для мене ти скриню
В якій розбите сердце билось моє!

08.09.2017

comment Коментарі (0)

Моя єдина…
Твій вогонь захопив мене з першого дотику
Твій вогонь захопив мене з головою
Навіть гострий дим не зажмурить мої очі
Навіть гіркий пил не зіпсує твій смак
Намалюю твій портрет на своїй стіні
Безперервно до тебе летять мої думки
Тільки не гаси свій вогонь-кохання…
Твій вогонь запалив мене не на мить а назавжди
Твій вогонь запалив не без бою
Перестань шукати собі новий день
Перестань шукати собі новий світ…
Викарбую у себе на долоні
Символи і знаки нашої мови
Тільки не гаси свій вогонь-кохання…
Коли ми вдвох нам не вистачає неба
Ти саме та що мені так треба-а-а
Коли ми вдвох,море по коліна
Ти моя єдина-а-а-а
Моя єдина…

comment Коментарі (0)

Я Вам напишу вірша,
Бо Ви інших не гірша.
Ні вужча, ні ширша.

Немов до землі стигла груша -
Ви та, до котрої тягнеться моя душа
І лиш тому, що Вона мені не чужа,
Мені для Вас не шкода гроша.

Я інколи хочу, несамовито,
Вас за щось укусити,
Тая мушу себе зупинити.
Я краще подарю Вам квіти,
Чи будете їм Ви радіти ?

Я мовчки піду,
і кожен окремо, буде сидіти,
Ми ж вперті, ніби ми діти.
І поки тихо будем мовчати,
Хтось у душі буде безнадійно кричати.
Мабуть, про те, що неможливо сказати.

І хіба залишившись насамоті,
Ми зізнаємось у чужій правоті,
Та будем сидіти в скорботі,
Як чорти у Вашім болоті.

comment Коментарі (0)