RU UA

Від чого залежить стукіт її черевиків,
Її переможний сміх і точні цитати ?
Від чого погляд такий її безликий,
І чому так сильно любить читати ?

Від чого залежать її дивні думки,
Її невимушені рухи посеред лісу ?
Чому любить мріяти на березі ріки,
І потайки цитувати маленьку Алісу?

Від чого залежить її така впертість,
Її сум, який змішаний зі сльозами?
Чому ніхто не провокує її на відвертість,
І чому не хоче ділитись своїми думками?

Від чого залежить її осіння самотність,
Її тиша, що рве душу на маленькі шматки?
В чому проявляється її величезна холодність,
І чому так любить мріяти на березі ріки?....

comment Коментарі (0)

Ну скільки можна...
Ну скільки можна думати про тебе?
Коли ти перестанеш існувати?
Тебе немає біля мене, але ти вже повсюду
У снах, у вікнах, у душі, у серці...

В мені переплелось усе
Любов, ненависть і почуття вини
Пробач...
Пробач за те, що я була не тою, ким тобі хотілось

Я знаю, знаю, знаю...
Все зіпсувала- Я!
Та що могла зробити?
Коли ні слово видушити,ні поворухнутись
Коли вдихнути, біля тебе навіть не могла

Мені було так тепло й затишно
А пам‘ятаєш, як гріла я твої завжди холодні руки, а не ти мої?
Як ти дзвонив й казав, що наробив дурниць
Що я тобі потрібна
Що треба нам поговорити
Божився, що все буде не так
Прохав щоб дала ще шанс
А я чи то така дурна вже від природи
Чи то вино так грало в голові
Погодилась, повірила, як те наївне кошеня

А пам‘ятаєш, як дзвонила я?
Переступивши через гордість і наплювавши на саму себе
Питала чи хочеш ти зі мною говорити
А що ж у відповідь почула?
Холодне НІ, що заморозило усе в мені живе

І скільки після того виплакано сліз
І скільки випито вина
А що у підсумку?
Сиджу сама й не знаю, що робити

Вже ніби й купа часу промайнула
А всеодно це все в мені кипить і не стихає
Нехай би ти пропав чи розчинився
Чи може краще б я без сліду зникла
Не пам‘ятаючи нічого
Ні тебе, ні обійм твоїх чи поцілунків
Ні посмішки твоєї, ні очей, що так дивилися на мене

Я так себе ненавиджу
За все оце, що відчуваю
І тебе ненавиджу не менше
За те, що байдуже тобі до мене


Твій голос

Твій голос, мов перцева м'ята,
Бальзам цілющий для душі.
У нім - якась журба заклята
Вібрує наче по струні.
Він пробирає так щемливо,
Що аж не віриться мені:
Невже насправді так можливо -
Слова для голосу - чужі?
Твій голос, мов солодка сота
І разом з тим - гіркий полин.
У нім, якась незвична нота
Єства торкається глибин.

comment Коментарі (0)

Ти - музика

Ти -музика мойого серця,
мій кришталевий чистий дзвін.
Нехай вона мені озветься
із потайних твоїх глибин.
Я буду слухати ті звуки
і тамуватиму свій біль.
Ти знову граєш? Твої руки
збирають ноти звідусіль.
Летить мелодія чарівна,
космічна магія луна...
Невже любов таки нетлінна?
Немов душа вона - жива!
Солодким чаром мене поїш,
вселяєш віру в майбуття.
Чому й навіщо таке робиш?
Ти справді музика життя?..

comment Коментарі (0)

Прийди

Прийди, повстань переді мною
у своїй до нескромності красі,
хай намилуюся тобою
і легше мені стане на душі.
Нехай твоїх очей блакиті
для себе в пригорщі візьму.
Вони, мов повінню розлиті
озера, у яких тону.
Хай усміхом із уст гарячих
зігрію серденько своє.
Ти ним торкаєш струн незрячих,
а з них мелодія пливе.
До тебе ще раз доторкнуся,
згадаю той приємний щем,
у тобі смутком розіллюся
чи надокучливим слівцем,
щоб пам'ятав мене, не зрікся,
я ж твоя тінь, ти бачиш це,
в моїм ти серці вкорінився,
то ж почуття моє живе.
прийди, повстань переді мною
у своїй до нескромності красі,
хай намилуюся тобою,
бо так потрібен ти мені.

comment Коментарі (0)

Немов я був в пекельному аду
В пустині без каплі чистої води
На небі без єдиної хмаринки
І у скарбниці Соломона
Без єдиного скарба
Але зявилась ти
Немов Шахерезада звільнила ти мене
Як джин що дав мені води в пустині
І краще радуги під водоспадом Ніагара
Заполонила ти все небо
Прекрасним ореолом тим своїм
І ключ ти мій від всіх скарбів
Які не й снилися усім
Ти як принцеса Єлена
Із-за якої війна всіх королівств
Лише причина і так не стоїть
Всього твого буття

comment Коментарі (0)

Героям України присвячується...(Мамі)
Ти у сьолзах і у чорній хустині,
Я й Україна у тебе єдині...
Ні, не герой я, а просто людина!
Мамо, пробач, свого рідного сина!

Пішов на майдан, син твій вірний народу,
І вірив він серцем у перемогу...
З рапором честі тримав барикади,
На чужині та далеко від мами...

Мамо, гордись, я змінив Україну...
Там не один був, а ціла родина!
У всіх, як в одного палаючі очі,
Що до життя були сильно охочі!

Накрила майдан чорна хмара зі скату,
Затьмарився розум, пішов брат на брата..
Полилася кров, наче річка бордова!
Для чого нам люди, така перемога!

І ринулась знов,за атакой, атака...
І сто діточок залишилось без тата!
Небесная сотня - ціна перемоги...
Країна цього не забуде ніколи!

А біль у серцях, та минеться з роками,
Та вбитий синок не вернеться до мами,
Не прийде, обійме, не скаже він:"Мама"!
А буде лиш чути:"Героям тим, СЛАВА!"


Ніч,тиша...
Навколо ні душі.
Тільки я та мої думки.
Сум,розпач...
В тих думках тільки ти
Біль,жаль...
Ти далеко...
Я тут...
Відстань...
і знову сум,жаль
Що робити?
Не знаю
А може?
Та ні...
Ти...
Я...
Ми...
І знову розпач...
Але що змінити ?
де взяти ті сили щоб все витримати?
страждання...
Але я завжди з тобою
В думках,в мріях,в серці
...

comment Коментарі (0)