RU UA

Яка ти мила, моя мила;
Яка красива й чарівна…
У тебе за плечима крила,
А у очах блищить Весна…

У тебе погляд загадковий,
Сором’язливий і щемкий …
І подих вуст твоїх бузковий
Такий духмяний, чарівний…

Прекрасний запах матіоли
П’янкий, як нота Живанші*…
І голос ніжністю віоли**
Бринить мінором у душі…

В моєму серці запалила
Вогонь бажань і теплоти.
Яка ти мила, моя мила…
Яка казково-ніжна Ти…



Живанші*- французькі парфуми
Віола** (італ. viola) — тип старовиинних струнних смичкових музичних інструментів з ладами на грифі.

comment Коментарі (0)

Моя душа тобі не зрозуміла
Але вона відкрита! Ось заглянь!
Повір, лише тобі її відкрила
Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань!
Ти знаєш, так легко з тобою
Я хочу про все-все розказати
Хочу поділитися своєю журбою
І всю радість тобі віддати
Бо ти мені здаєшся щирим
За що безмежно ціную тебе
Чи буде ще хтось таким милим
Чи на правильну путь наведе?
Я знаю, ти завжди врятуєш
Завжди підкажеш як бути
На обличчі посмішку малюєш
Ні! Тебе мені вже не забути!
Автор

comment Коментарі (1)

DE LIBERTATE



Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою!

comment Коментарі (0)

Коли я йшла зеленими житами.
твій ніжний голос у душі моїй бринів
Живеш у серці ти моїм,коханий,
з отого дня ти вперше в нім осів.
Я подивилась на зелене жито,
воно до ніг вклонилося мені
і я згадала як це добре жити,
коли є хтось ще не байдужий,ні.
Ти більше не прийдеш
не буду я чекати,
але й не можу тебе не кохати
ну щож робить без тебе,
я незнаю.
А може час покаже,почекаю......

comment Коментарі (0)

Коли ти підеш,
Погаснуть всі зорі.
Місяць потоне в холодному морі.
Тумани зійдуть все вкриють навколо,
квіти зів'януть й похиляться скоро...
Пташка присівши співати не стане,
серце битись на мить перестане...
Холод обійме душу руками..
Самотність залишиться в серці роками. 

comment Коментарі (0)

Вони не соромляться «мату»,
Вони розмовляють ним…
Таких, як вони багато,
Із лексиконом чудним.

В тролейбусах і на перонах,
В маршрутних таксі та в кіно;
В метро, в залізничних вагонах
Із вуст їхніх ллється багно…

Можливо мені заперечать…
Хтось скаже – таке ж бо життя…
Та я відповім, що є речі
Важливіші ніж відчуття…

Потрібно усім зрозуміти:
Відлунням душі є слова...
Прекрасні й тендітні мов квіти,
Традиція в них вікова...

Юнацтво, ви ж не депутати…
Не люмпени, не байстрюки…
Тим паче – не дегенерати,
Навіщо ж вам ті матюки ?

comment Коментарі (0)