RU UA

І знову поміж нами відстань і стіни
У вимірі тисячі кілометрів
Як задовбали ці вибрані зміни
Життєві вузли і проекти

Життєва наука по ходу стібає
Капризна мов дівка вродлива
То планку завдань що є сил підіймає
То ходить мов пава цнотлива

Закинуло знову нас в лоно природи
Оазис краси і проспекти
Зриває вже дах від прогнозу погоди
Випромінювання тіл наших спектри

По ходу життя як цимбали вібрує
Довбає щосили по нервах
Єдине що ліжко без тебе пустує
Мабуть вже є вибрана жертва

Порину у світі Морфею старого
Погрязну у снах із розпусти
Пізнаю можливо чогось ще нового
Торкнусь силіконові бюсти

comment Коментарі (0)

Життя повернуло гострими сходами
Не знаєш куди подітися
Чи йти крутими до гори дорогами
Чи вниз щосили котитися

Щоночі прокидаюсь від болю жахливого
Чи зовсім не можу заснути
Ніколи не бачив себе я чутливого
Та тебе не можу забути

Ховається в хмарах облізлий світанок
Сонце застрягло в дерева спицях
Мабуть я маю багато чудних забаганок
Та й досі мені не спиться

Послать все до біса а може і далі
Досі вже мабуть чекати
Крутить потихеньку свої педалі
А зараз спати, тихенько спати

comment Коментарі (0)

Чому цей світ такий жорстокий?.....
Світ  жорстокий, тому що Ви самі його таким бачите!?
Чому питання звучить саме так? 
 У ньому, навіть, немає найменшої можливості заперечити.
Ви не запитали!? ....
Чому світ такий добрий ???
або ...
Чому світ так різноманітний???
Світ жорстокий...Це не обговорюється.
але...
Світ — це дзеркало!!!
Дзеркало відбиває стан свідомості кожної людини.
Таким чином, ви самі ,
своїми вібраціями - емоціями, думками,
які ви шлете у всесвіт,
залучаєте ті події, які відбуваються з вами.
Якщо ви питаєте:
чому світ такий жорстокий,
чому в ньому стільки страждань,
чому люди вбивають один одного,
значить ви не бачите,
не помічаєте, що в цьому світі існує любов,
краса,
доброта,
що люди допомагають одне одному,
посміхаються один одному на вулицях .
А ви самі, коли в останній раз посміхнулись незнайомому перехожому? 
Давно? 
Ніколи? 
А ви подивіться в дзеркало. 
Там стоїть похмурий непривітний чоловік.
Посміхніться йому або їй,
і у відповідь ви отримаєте усмішку. 
А тепер зробіть те ж саме на вулиці...
Отже, світ - це дзеркало. 
Пам'ятайте, що ми всі вільні .
Абсолютно вільні. 
Але ми боїмося свободи. 
Ми оточуємо себе стіною ілюзій,
страхів і переконань для того,
щоб не бути творцями цього світу. 
Ми чекаємо, що прийде Боженька,
ну або в крайньому випадку,
Він пошле ангелів,
які візьмуть нас під білі рученьки і піднесуть нас над нашими проблемами. 
Боженька не прийде. 
Бог всередині кожного з нас,
але поки він спить. 
Він буде спати до тих пір,
поки ви не прокинетеся,
поки ви не перестанете бути рабами страхів і проблем,
поки ви не станете творцями свого світу,
а ми всі разом - творцями  нескінченно різноманітного СВІТУ...

comment Коментарі (0)

Холодне місто і сильний вітер
Під боком заснуло маленьке село.
Погрози складаючи з хмарок-літер
Небо сердито хмурить чоло.
Невпинно стелиться дорога
Біжить невідомо куди,
Біжить кудись, десь від порога,
Мабуть, десь там чекаєш ти...
Терниста тягнеться дорога
І я ніяк все не дійду.
І в серце закрадається тривога
Що вже тебе там не знайду.
Що не чекатимеш, підеш,
Що сам мене ти не знайдеш...
І позбивавши ноги до кісток
Вже йду не розбираючи стежок...

comment Коментарі (0)

Під тиху музику дощу,
Я в Бога щастя попрошу,
Любові, ласки, доброти...
І якщо буде він не проти,
То трохи сонця без скорботи,
І трохи миру без війни...
І трішки теплої весни.
А дощ усе: "Засни, засни..."
Так ніжно краплі в унісон,
Що заздрить навіть Мендельсон
Цій диво-музиці із неба.
А дощ звучить... і все як треба.
А якщо демони знялись,
Ти просто Богу помолись...

comment Коментарі (0)

Пройдуть роки, прийдуть століття,
Незмінним буде тільки біль.
До болю буде він знайомим,
І лиш знайомим...більш ніким.
Не зацвітуть уже троянди,
І не співатимуть пташки.
Він не зізнається в коханні,
Так ніжно,як було тоді .
Все буде добре,все мине,
Пройде ще час,й загоїть рани.
І лиш зостанеться в душі,
Той біль,що завжди не минає.

comment Коментарі (0)

Ти береш мої крила,
Коли необачна,
Забута…
І ховаєш в густе
Темно-сіре
Осіннє пасмо…

Я тривожусь ночами
І тремтить,
Б’ється серце
І скапує
Злива зі стріхи…

Ти береш мої крила,
Закриваючи знову вікно…

comment Коментарі (0)

Відвертість – неабияка сміливість,
Відвертість – не приховані думки.
Не кожному з нас кидати каміння
В обличчя легко,
Та й не до снаги.

Сміливість – це таке протистояння,
Коли і проти навіть цілий світ.
Сміливі кують душу без вагання
І з часом їм
Підкорюється світ.

comment Коментарі (1)