RU UA

Коли повкладали дітей своїх спати
Не про те треба думати, а країну рятувати
Суцільний безлад, на сході війна
Нависла загроза а Україна одна
Залишатися осторонь чи може взять автомат
Кому що зручніше, Росія ворог чи брат
Відірваний Крим і Донбасу частина
Чекає з надією з війни мати сина
Для одних лютий ворог а для інших сестриця
Імперська Росія, захалустя столиця
Підіймаймося браття за Вкраїну єдину
Терикони донецькі чи карпатську долину
Немає розподілу на захід чи схід
Штучний розподіл причина всіх бід
Ми всі одна нація і разом ми сила
Захищать батьківщину де мама і мила
Любіть Україну, не вона тобі винна
А ті хто глузують з нас, на кого гнем спину
Царі підкаблучники і гнилі депутати
Ось причина тих бід що не дають процвітати
Любіть Україну як доньку чи сина
Досить буть осторонь, разом ми сила

comment Коментарі (0)

Люди в цирк ходили, щоб сміятись,
Та в цьому часі в телефоні нині сміх.
Залишилось тільки сподіватись,
Коли переможем той ковід.

В надіях наші всі думки,
Щоб не захворіли рідні та близькі.
Та без втрат впораємось ми -
Для нього ми занадто міцні!

comment Коментарі (2)

В житті, є дотик прохолоди.
Та і та без хмарна ніч -
Це як подихом свободи,
Вище стати від усіх.

В житті, є місце насолоди,
Та пороку нема місць.
В тіні рідкої хвороби
Тягнеться той слід.

В житті у кожного є дивне,
В душі у всіх це - потайне.
Думають, що то не видне,
Та той хто хоче, той знайде.

Знайде той промінь світла,
Який на небі тихо тліє.
Впаде дугою твоя зірка,
По іншому падать, вона не вміє.

comment Коментарі (0)

За мотивами - М. Гоголь "Вій".

Десь далеко в хмарах грім гуркоче,
Сріблом віддзеркалює ріка,
Проти Віри і Людини злочин:
Захопила Відьма Бурсака...

Вечір, ще далеко до світання,
Розквітає древній забобон,
Нечестиве, млосне хвилювання
І Чаклунки Чорної Полон.

Жах і Насолода в грудях б'ється,
А душа невинна і грішнА,
Видається, що немає серця,
Тільки пустка млосна і страшна.

Відьма то стара, то молоденька,
Без жалю руйнує майбуття,
Як же розімкнути Зла обценьки,
Рятувати Душу і Життя?

Місяць не пливе, а різко скаче,
Чорному Чаклунству не корись,
Всі молитви пригадай, Бурсаче,
Ревно, щиро, пристрасно молись!

comment Коментарі (0)

Дивлюсь у темінь я самітні ночі
Вогонь танцює вальс в лампадці край стола
Я пригадав в цю мить твої слова пророчі
Душі потрібен жар а не пуста зола

Згасає вже вогонь і меркнуть зорі
Накрила покривалом своїм темна ніч
Я вдячний за усе буремній долі
Не втратити надію під впливом своїх літ

Пливе по небу місяць як старезний човен
Він ріже лезом хмари протягом століть
Складає він серця людей розбитих горем
Відносячи їх душі у потойбічний світ

comment Коментарі (0)

Шукає втіха моря,
Та страх позаду, посліду.
Страждає бідна доля,
Як босоніж по тому льоду.

Терплять очі від усього,
Не миле все, таке чуже.
Та шепче все-таки діброва,
Що хтось пам'ять збереже.

Тільки віра у здійснення,
Розпочне долати страх.
Та з початком сьогодення,
Не все так легко в нас.

comment Коментарі (0)

Не доречне поперечне. На пролом.
Відчай, темно, але в перед бігом.
Фінішна лінія для старту надія.
За крутими схилами чекає мрія.

Наздогін догнати, взяти обійняти.
Ретельно таємницю пізнавати.
Перепочити та далі не зупинятись,
Головне в тому не розчаруватись!

comment Коментарі (0)

Цей вірш написаний 30.06.2018 року

Нема чого казать, та й нащо говорити
Давно замовкли в нас ті щирі почуття
Спадає листя мов душа, втрачає колір літа
Та й зимно вже мені, холодні відчуття

Немає більше слів і твоїх поцілунків
Слова лише слова, вони давно пусті
Пригнічена душа знівечених стосунків
Складається в слова у порванім листі

Нівець всіх почуттів мов вщент згоріле жито
Пустотне відчуття й стирчить лише стерня
Просіяні стосунки через життєве сито
Відправлені в минуле і кануть в забуття

Кружляють вже круки у пошуках сенсацій
Їм мало вже душі, їм тіло подавай
Розірвані вщент нерви як стовбури акацій
Крадуть у нас життя і відправляють в рай

comment Коментарі (0)