RU UA

Мамо, скажи мені:
-Чому я не щаслива?
-Чому вмираю я ночами цими?
-Чому кохаю до нестями я людину,
коли не знаю , що таке любов?
Мамо, ти зрозумій мене,
Я вже не можу більше жить на світі...
Грати театр, посмішку вдавати...
Робити вигляд, що усе прекрасно,
Но а сама не спати ночами,
Бо хочу ридати...
Так, треба жити, і навчить триматись
Но я вже не хочу, бо пуста душа
Хотіла б я мамо, назад повернутись
Та більш не можу, бо уже не та😔😿

comment Коментарі (0)

Вона любила дощ. Такий, як на початку липня.
Бо він змивав весни сліди.
Вона ще дуже не любила злидні,
Які проводила у товаристві самоти.

Вона любила дощ і білі квіти,
Які він ніжно краплями беріг.
І не любила заздрощів, обману, кривди,
Які доводилось не раз пускати на поріг.

Вона любила дощ, його прозору правду.
Він умивав її лице не раз.
А ще брехню ненавиділа палко,
Бо обпікалася вже нею увесь час.

Вона любила дощ; і грім, і зливу,
Яка змивала всі проблеми, і не раз
Сама стояла серед зливи й плакала.
А та ховала її сльози кожен раз.

Вона любила дощ, який будив зі сну.
Вночі, тихенько, стукаючи в шибку.
Любила розмовляти з ним, і нишком,
Виходила із хати відчути його велич і красу.

Він розмовляв із нею довго-довго.
Вона розказувала всі проблеми, труднощі життя,
А він любив її, як рідний батько,
І захищав її від всього зла.

Вона любила дощ, завжди його чекала,
Коли в душі був смуток чи журба.
І не любила, бо коли раділа,
Він не приходив. Йшов до іншого вікна.

Тоді їй небо посилало сонце,
Яке пекло жагуче в душу кожен раз.
Вона любила дощ, який їй був як рідний,
І заміняв їй тих, кого уже нема.

comment Коментарі (0)

Можливо, це викличе хронічний жах
Та я вже стою у вас на п'ятах,
Рахуючи дохід не у жалюгідних зарплатах,
А зазвичай у людях, або життях.

І мої ідеї не помістяться у вас в головах,
Не шукайте прощення в численних листах,
Бо правди немає в ногах,
Як і мене у ваших невільних рядах.

Тепер я вільний наче вогняний птах,
Не тільки на цих сторінках,
Бо зміг розібратися у власних думках,
Розкиданих у моїх віршах,
У не зовсім вдалих рядках,
Сховані у однотипних римах

Хто хоче мене притиснути по боках,
Я змушує йти, оглядаючись, по сторонах,
Розуміючи, що ваше життя у моїх долонях.
І вам вже не сховатись у далеких містах,
Посеред бездомних, на вокзалах, в вагонах,
Перельотами на вантажних літаках.
Бо моє обличчя назавжди у ваших очах,
А ножі, малюють, вам річки по руках,
Чи стирчать як волосся, у спинах,
Звільняючи кров, що бігає в венах,
Як ви раніше по своїх проблемах.

comment Коментарі (0)

Чому так сумно на душі
чому нема спокою,
і так багато запитань
стоїть переді мною.

Сидить на серці думка та,
що вже нема тієї,
що на дихає на буття
 і як тепер без неї?

Пішла вона без вороття 
покинула безтямно,
пішов із нею сенс життя
і залишився  сам я.

І залишились лиш слова,
що стеляться рядками,
немов ті діточки малі,
 що стеляться до мами.

comment Коментарі (0)

Ти візьмеш свій квиток на цей літак
І полетиш у подорож. У вічність.
Забудеш все, забудеш і себе
Та спам'ятаєшся коли вже буде пізно.

Ти пролетиш усе життя за лічені Хвилини, і не помітиш як попав
У рай під небом синім.
Думки усі покинули тебе:

Залишили самотнім без віри
І бажання. А ти і далі,
Все летиш, туди, де є спокійно.
Та ось літак зійшов на рейс

І вже не приземлився.
Він полетів у далечінь крізь мрії
Й сподівання. Ти хочеш знов,
Зійти на низ, але тебе немає -

Ти - відійшов у довгу ніч
І світла сонця вже не знаєш.
Літак летить, усе й летить,
А ти вже забуваєш.

Колись ти міг робити все,
Тепер - лише летіти.
Ще трішки, і довга ніч мине -
Тебе поглине цілковита вічність.

comment Коментарі (0)

Над Гориню соловейки,
Вечер цілий щебетали.
Нашу рідну Україну,
У піснях, вони згадали.

Над Гориню журавлі,
Кружляли ніби у вісні.
Кружляли так вони грайливо,
Що українців, всіх манило.

По Горині лебідь плив,
Сльозу прозору він пустив.
Голубку жаль йому стає,
Орел літає, всіх клює.

Він так клює голубку ту,
Що та упала у пітьму.
І все затихло на завжди,
Усіх убили, ті орли.

comment Коментарі (0)

Весна чудова,
Весна красива,
розпізнати її красу
так просто неможливо.

Протягом весни все розквітає,
сонечко в небі
з кожним днем все більше сяє.
На луках трави пишно буяють,
а над полями птахи веселі
літають та співають...

comment Коментарі (0)

Я думав про це навесні,
Що ми живемо у сні,
З того часу мої думки сумні.
Ніби від міцного дурману,
Ми заблукали посеред туману.

"У темряві немає місця вогню."
- Це схоже на божевільну дурню
Бо Ви вже вірите у їхню брехню.

Ви бачите що навколо ?
Як гудзики на світер поло,
Помітили як замкнулося коло ?

Я спробую Вам щось пояснити:
Не думайте що намагаюсь здурити,
Я просто хочу дещо сказати,
Однак Вам про це доведеться читати.

Ти робитимеш безглузді речі,
І від цього не матимеш втечі,
Цього Вам не казали до речі,
Не хотіли лякати малечі.

І знаєте чому вони здобули перевагу ?
Бо відвертаючи Вашу увагу,
Вони поступово забирали Вашу відвагу,
Тепер за нею Ви відчуєте спрагу.

comment Коментарі (0)