RU UA

Мені так хочеться дощів,
Вони пахнуть небом,
Не те щоб ми близькі,
Та їх мені так треба.
Я зловою краплі на лиці,
І знову відчую ледве-ледве,
Що в тій прозопій висоті,
Мені так хочеться до тебе...
Мені так треба цього неба

comment Коментарі (0)

Почистю я полицю із думок
Підуть всі ті що жили там донині
Відкину те на що вже вийшов срок
Змету і тих кого нема впомині

Закину в мусор тугу і печаль
Немає місця парі цій віднині
Сховаю десь подалі слово жаль
І підуть лісом хто тримав ніж в спині

Почистю список друзів і подруг
Чи тих хто так чомусь там звався
Залишу тих хто справді вірний друг
А не отой що тільки користався

Летять у вирій і ті почуття
І люди ті що собою мозг травили
Немає більше книги небуття
Не буде й тих хто були колись так милі

Помашу я рукою слову біль
Оставила вона в душі глубоку рану
Оставлю поряд тільки свою ціль
І совість трішки, тільки не всю а грами

comment Коментарі (0)

Я підійду до старого вікна,
І стану до неба дивитися:
"Може щось більше не там,
Або я не вмію молитися."

Скотись непрохана сльоза,
Омий усіх жалів порочність,
Всі "проти" замовчіть і "за",
Бо світу не потрібна точність

18.09.21

comment Коментарі (0)

Пишу тобі останнього листа
Про зустріч я давно уже не мрію
Життя без тебе наче гілочка пуста
Листя навколо але плід не зріє

Рокоче з світлом одинокий грім
Пустує небо та страшне те світло
Немає щастя і життя ніц в нім
Там смерті ритм, і там остання битва

Хворію я й на серці тім печаль
Померла вже й на зустріч та надія
Дивлюсь з дощем в синіючу я даль
Сказав би віршем, та писать не вмію

Не варто ждать на щирі почуття
Ти десь далеко в призрачній чужині
Порину я в молитві каяття
Та тільки ти не чуєш це донині

Тобою я хворію котрий рік
Та і ві сні мені ніщо не сниться
Завмерло твоє серце в ньому лід
І повна чаша гордості криниця

Лети голубко в сизі ті піски
Прокуй на вушко мої дивні мрії
Додому повернись у ці ліси
Тебе тримати більше я не смію

comment Коментарі (0)

Життя таки складається із каст
І кожен має в нім свої пороги
Як шкіра має значення і стать
Так і суспільство прошарки, і різні в них дороги
Можливо так потрібно і так треба жить
І кожен має те що заслуговує
Тому подякую творцю за те що кожну мить
Він витримку дає та загартовує

comment Коментарі (0)

Я прошу зупинись, благаю ти не плач
Чому твої слова це збірники невдач
Чому всі почуття це відгуки весни
Благаю зупинись, кажу тобі пробач

Забудь мої слова я прошу назавжди
Погана та печаль порине в твої сни
Чому яскраву ніч забудеш восени
Прошу мене пробач, залишся назавжди

Я прошу ти не йди, залиш свою думки
Із часом стине сталь але не навпаки
Я прошу підіймись і тихо підійди
Забудь мої слова, забудь хоч до весни

Я прошу зупинись, ти мене обійми
І щезне та печаль від тебе назавжди
Чому всі почуття це відгуки весни
Прошу мене пробач, залишся назавжди

comment Коментарі (0)

Я тримав у руках свою долю
Ніжно здмухував перший сніг
І затиснувши в кулак свою волю
Обіймав як оберіг

Не злякати щоб щастя навмисне
Не причинити обіймами біль
Лише пульс на скроні тисне
У скованому від ніжності тілі

Я тримав її ніжно за плечі
І погладжував тихо волосся
Я чекав із острахом вечір
Щоби щастя подовш збереглося

Я тримав її пальці до ранку
Цілуючи поглядом вії
Захищав від приходу світанку
На палаючому бажанням тілі

Цілував пелюстки її губи
Ніжним барвом рожеві троянди
Не зламати щоб поштовхом грубим
Ці приємні на смак діаманти

Я тримав у руках свою долю
Ніжно здмухував перший сніг
І затиснувши в руках свою волю
Обіймав як оберіг

comment Коментарі (0)

Ти була жінкою моєї мрії
Така мила і неосяжна
Таким як ти не пишуть рядки
Ти є домашня та недосяжна

Про таких як ти мріють залюбки
Уявляють холодний вечір
Протоптані в снігу безмежні стежки
Твої тендітні і ніжні плечі

Чарівний голос окутує теплом
Яскравий та ніжний погляд
Смачна вечеря, діти за столом
Сімейне диво що має догляд

comment Коментарі (0)