RU UA

Всі знають , що я сильна
В діях і словах
Лише ніхто не знає яка в мене душа
Душа ж у мене ніжна , ніжна і хрупка
Хрупкіша за кришталь моя душа
Всі думають не плачу я по різним пустякам
Та ні я плачу!
Лише по вечорам. Чому по вечорам ?
Спитаєтеся ви
Та щоб ніхто не бачив
Сліз моїх гірких
Та що тут говорити
Яка б людина зовні не була
Ніхто не знає яка в неї душа.

comment Коментарі (0)

Пусті були чиїсь слова - німі
Їм бракувало лиш "борюся!"
За життя я буду, мов в сні
І кредо буде "не здаюся!"

Як вставали у кайданах
І їх порвати не змогли
Вони, мов в таємних ураганах
Плели вінок під назвою "живи!"

І вітер в полі мов грозою
І квітів видно не булО
Їхні слова мов залізною водою
Лунали сильно "ми будем жити! нам всеодно!"

comment Коментарі (0)

Ти знов і знов даєш мені палкі надії
Які щоразу розбиваєш в прах
Ти знов і знов сидиш у моїх мріях
У моїх теплих ніжних снах
Ти знов і знов даєш про себе згадку
Яку чим раз важкі ж забудь
Прошу тебе я припини
Не хочу тебе бачить я ні чуть
Це знов і знов я повторяю
Напевне, щоб преконать себе
А серце тихо промовляє
Так сильно невистача тебе
Та я к би боляче не було
Вже не повірю я тобі
Серце своє я не відкрию
Твоїй солодкій як мед брехні.

comment Коментарі (0)

Можливо досить цих сумних пісень?
Даруймо усмішки усім навколо
Можливо досить цих дурних ідей?
Давайте оглянемося довкола

Цей світ чудовий і живий
І всі тут кольорові і чудесні
Навіщо малювати ярлики
На кожному отут прийдешньому?

comment Коментарі (0)

Невже у коханні потрібно померти
Щоб завжди залишатися мрією
Щоб не стерли життя кілометри
Не чекати світанку з надією

Щоб любити невже треба втратити
Рідну душу як промені літа
Розділяли щоб серця галактики
В одиницях мільйонного світла

Щоб серця розривало тривогою
Під напором кисневого тиску
Щоб наповнились очі вологою
Бо немає без сліз життя зиску

Щоб любити невже треба мучити
Та втрачати останні надії
За життя ми занадто всі зсучились
Що боїмся приходу Месії

comment Коментарі (0)

Нас розділяють тисячі кілометрів і навіть роки
А те що було, то давно вже минуле
Сказать що моя, вже мабуть навпаки
Що було колись давно вже забуле

Вже вкотре дивлюсь на загаслі свічки
На зорю на небі що тихо згорає
Можливо згадаєш про мене і ти
Можливо колись, ніхто це не взнає

Мій погляд летить крізь озон у пітьмі
Поцілувати росою тебе на світанку
Ти була моєю у тому житті
Допив я тебе до самого останку

Присядь , давай ми лише помовчим
Згадаєм у снах наше спільне минуле
Ти вже не моя, твоє серце мовчить
Але не моє, воно не забуло

comment Коментарі (0)

Злечу до неба .
Запалю усі зорі ,
Щоб осіяли твої дороги .
Зберу для тебе усі квіти ,
Що є на цім світі .
Я для тебе моя мила ,
Розведу чорні хмари ,
Щоб грози тебе не турбували .
Молюся за тебе пташко ,
Щоб сили не покидали .
Моя матуся , моя кохана ,
Вклонюся низенько за життя , що подарувала .

comment Коментарі (0)

Ти просто йди і нічого не кажи
Не треба фальші та брехні....
просто йди і забери,з собою спогади усі
Те наше літо,ті вірші,що ти читав мені завжди,і ті мрійливі вечори,що ми з тобою провели
Ніяких "ми"більше немає
Зламала все не я,а ти!
Я все сказала вже тобі...а ти
Ти просто йди..ти просто йди....

comment Коментарі (0)