RU UA

Є в батька заповідь одна:

Творить добро, в душі з любов’ю жити,

Щоб поважали рідні діти…

Та не судилось – все дарма…

Роки летять, і батька скроні
Давно накрила сивини вуаль,
В думках своїх немов в полоні,
Зажурено вдивляється у даль.
А спогади все не дають спокою,
Перед очима прожите життя,
Змахне сльозу з щоки рукою
Нема в минуле вороття.
Такого поворота долі
Від своїх рідних не чекав,
Просив у сина і у доні,
Аби ніхто про це не знав…
І небо плакало від болю,
Благало, тільки не спішіть,
Він буде там в страшній неволі,
Йому нема для кого жить…
Пізно вночі, прийнявши ліки
Розгублено спитав дітей:
«Ви везете мене у дім «каліки»?»
І серце виривалося з грудей...
Залишив він свою домівку,
Бо вже не сила працювать,
Отримав від дітей листівку,
«Нема за що вас годувать...»
Вже рік минув, про нього всі забули…
Лише у спогадах його лишився слід
Про те життя давно минуле
Даремно витрачених літ.
Згадає, як маленька доня
Так сильно тата обійма,
Торкається його долоні,
Шукає ніжності й тепла.
Як серце б’ється без упину
Від радості що тато є,
Він скаже у важку хвилину:
«Я поряд, серденько моє.»
Згадає, як з маленьким сином
Ловили рибу у ставку,
Ходили разом по малину,
Збирали яблука в садку..
Життю радів він разом з ними
Допомагав чим тільки міг,
Для них у праці без упину
Своє здоров’я не беріг.
Та старість ноги підкосила,
І все змінилося у мить,
Дочка із хати попросила
«Нема вам більш тут що робить…»
І син його не помічає
Не хоче з батьком розмовлять,
Терпіння він уже не має
За хворим дідом доглядать.
Згадав, і тихо похилився
На старий ганок під вікном,
В серцях у небо помолився,
Заснув назавжди вічним сном.
І на могилі розквітають квіти,
Садок зацвів - то батькова краса,
Пройшли літа і вже старенькі діти
За нього моляться у небеса.

comment Коментарі (0)

Україна- моя Батьківщина!
Я тут народилась й живу.
Це тут я вперше усміхнулась,
І подалі з мрією живу.

Це тут я вперше полюбила
Та зрозуміла, що таке життя.
Бо мама мене цього навчила,
Не здаватись та йти до свого майбуття!

Я в Україні вперше заспівала
Та зрозуміла, що таке талант.
Та без родини я б цього не мала,
Бо від них прийшов цей незрівняний дар.

Я вдячна Богу за його щедроти,
За те, що він зі мною й у біді.
Колись,на жаль, були у мене сльози,
А тепер- промінчик щастя в мене на душі!!!

comment Коментарі (0)

Для нього немає покарання в Корані, а твій відчай не опише Біблія,
Цю історію знають лиш двоє осіб
І сміливість на боці од тіла босих,
Бо справи там кепські, пам'ятаєте розмови з вином, гіркість, та майстерність місії,
Проблеми котяться... Почуття не здаються... Живіт зводить, як кислота в соромі,
Що жалиться, кусає, і болем димить,
Ти ж бачила у нього, що гордість на мить
Тьмяніла, чорніла, динамітом зривалась, немов доля та й стукає босими
Ногами, тебе не ґвалтувала собою, це він змусив, щоб у тебе в почесті
Не зникала та гіркість, той відчай з лиця,
Що в останній дилемі вбиває бійця,
Та правда... Не кажи: «Пам'ятаєш», бо вітер його зникне, а чи знаєш, що можеш ти?
Напевно, все ж треба відчувати... проблеми... Як жаль, правда, що не тілом... долею,
Чи то розум тьмяніє у тебе, дитя,
Ґвалтує душевно, мовчання... Виття...
Не кажи, що з болем понукаєш і серце, дитя, відчай — то ридання хвилею,
І хвиля велика, як цунамі японське... З вином візьме в алкогольне, як матриця,
Ти бігала від нього, скажено у дим,
А від правди тікати, то більше між тим,
Ніж тужно вдихати цей болючий і дивний вогонь, вітер не вщухає, вжалишся,
І будеш у плачі згадувати, що доля сидить, каже, де не варто з гордістю
Заграватись... Бо тіло гаряче — вогонь,
Ти не бійся, тримають... У теплих долонь...
Для нього та й знайдуть покарання в Корані, а твій відчай із тим болем скориться...

comment Коментарі (0)

Не бачу нічого... Я ніби осліпла думками сумними,
Немає тут горя, немає тут болі,
Немає тут щастя чи тої любові,
І ночі короткі, це сильно, я знаю, йду разом із ними,
Де промінь яскравий щоранку зі мною, зі мною і досить,
Буває ще вітер та квітка червона
Збирає думки ці до ніжного лона,
Йду разом із ними, де щастя — метелик, і мостик,
Що прийме у гості з думками моїми останню надію,
І буде проміння яскраве, напевно,
Я вірю, що радість десь поруч під небом,
Шляхи ці тернисті... Я бачу, як зорі щоночі до мрії
Летять, і щоразу прибудуть до мене в дорогу,
Коли все даремно, де холод пропащий,
Освітять стежини, де вихід найкращий,
Я піду із ними шукати ту радість, писати по зову
Ті вірші, ті книги — романи бездарні, де сором зі мною,
Слова ці, як краплі гуляють по світу,
Дощами спускають на молодь невдіту,
Я бачу, як вітер гукає до себе, гукає з собою...

comment Коментарі (0)

Більшість людей лише лицеміри,
Ніколи не чули мелодію золотої ліри.
Увесь цей світ просочили гниллю,
Кожен проклятий сантиметр, кожну милю.
День у день прокидаєшся із цими думками,
І щоб урятуватись крошиш зелені грами.
Тобі гидко навіть по вулиці пройтись,
Не те щоб із кимось пересіктись.
Ти спокійно у магнітолу ставиш касету,
Слухаєш класику, забиваєш стаф у сигарету.
Сідаєш у крісло і робиш тяжку,
Іншою рукою тримшся за пряжку.
Спокійно видихаєш солодкий дим,
Пофіг на світ"Чорт з ним".
Не збираєшся нікого бачити і чути,
Намагаєшся усі свої проблеми забути.
Ти дивуєшся як швидко тікає час,
Тобі не скажуть, Це все для нас!
І ось тебе люто накрило,
Під ніс собі бурмочеш: Оце накурило
А як по іншому рятуватися від цього світу,
Звідси ти не втічеш за орбіту.


Дитинство - це та щасливая пора,
в яку дорослий хоче повернутись.
Коли з бабусею весела дітвора
так заздрить, що дорослим добре бути.
🍁
Ти, будучи малим, і знать незнаєш,
яких сюрпризів підкине те життя.
Садочок, дім, матуся погодує,
а потім раз - і вже готуєш сам
🍁
Реальність. Як би не було,
Дітьми вдруге ми не станем.
Дитинство наше мохом поросло,
Назад дороги вже не знайдем.
🍁
А пам'ятаєш : "Та дорослі ми!"
Ще в років п'ять усім кричали,
загадковими мріями тоді росли,
Коли ж-бо дорослість та настане?
🍁
А бабуся твердила, сміючись,
Мовляв: "Ще встигнеш ти дорослим стати,
Дай глянути на вас, коли ще дітлахи,
Бо ці часи захочеш повернути".

comment Коментарі (0)

За віком ранкове небо розцвітає,
Та і я давно уже не сплю.
Моя голова у роздумах літає.
Чи правильно, я все роблю?

І кожен раз немов у перше,
Я все обдумав ніби так.
Високо голову задерши,
Йти вперед покаже знак.

Чи то місяць, сонце, зірка.
Чи попутний на шляху.
Одна є найсильніша віра -
Віра тої, якої я люблю!

comment Коментарі (0)

День за днем життя минає
Роки нажаль не повернуть
Вони як пташка пролітають
І Неможливо їх тепер забудь

90 років це дорога довга
У ній я бачив смуток і печаль
Коли ішов я з рідної оселі
А тут тепер мій рідний край

Настала мить я став щасливим
Зустрів кохану я свою
І одружились якби нині
І від тоді ми пліч опліч ідемо.

І народився в нас малий Петрусик
Нам весело усім жилось
А незабаром Михасик і Марічка
Я став щасливим як ніхто!

Роки летіли рік за роком
І внуки появилися уже.
Нестиг оглянутись нівроку
А вже правнуки в мене є!

Сьогодні я святкую 90 років
Я дякую Всевишньому за це!
Хоть були це тяжкі життєві кроки
Але щастя було і буде ще

comment Коментарі (0)