RU UA

Чому так важко бути сильним?
Чому так важко полюбить?
Коли нема терпіння й волі,
Життя нам важче перейти.

В житті буває щастя й смуток,
Та й біль, тривога, доброта,
А треба все у руки взяти,
Та йти невпинно до кінця.(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

Ми постійно кудись поспішаємо,
Цього зовсім не помічаємо.
Як швидко змінюються наші вподобання:
Вчора було свято, а сьогодні вже зітхання.

Люди думають тільки про себе,
Забуваючи часом про тебе.
Щось мудрують, складають плани,
Пробуджують в собі люті вулкани.

Часом дивно все так буває,
Навіть не знаєш , що буде далі.
Ти постійно в роздуми пірнаєш,
Минулі події швидко забуваєш.

Ми часто зустрічаємо нових людей,
Які для нас грають багато ролей.
Всі такі різні , часом загадкові,
І не завжди відкриваються в розмові.

А час іде так швидко й непомітно,
Але ж в твоїй душі завжди є світло.
То ж проживи своє життя прекрасно,
І лиш будь собою одночасно.

comment Коментарі (0)

До поки сонце сяє
І місяць крізь зорі біжить
Навіть біда минає
Потрібно лише любить.

Любіть обійми вітру
І ближнього свого.
Любити тепло вогню
І рідних , щоб не було.

Любити і темноту
Їй теж є місце в житті
Бо як би її не було, не знали б що краще в бутті.

І пам'ятати, що всім своє
І в кожного є свій шлях.
Любити потрібно своє життя
Хоча б у маленьких речах.

comment Коментарі (0)

Я бавила надіями думки
І віра так невпинно пригорталась
Я бачила невидимі ходи
А іноді я просто їх боялась

Мій час летів в крок хмарами над нами
Все божеволіло в думках не було слів
Не було часу навіть на розмови
Коли ти так невтомно говорив

Най час нас надалі не зупинить
Нам далі треба йти і кроком в крок
Із хвилями надії підійматися
І опускатись в кожнен поворот.

Там далі буде лише краще
Відкриються дверцята з відусіль
Твій шанс залишитись нещасним
Впаде на дно з відсотками на нуль

Ці крила бачили надію
В яку вкладали марево зі слів
І в себе завжди треба вірить
Навіть коли на віру нема сил

Томняк Ірина

comment Коментарі (0)

Ще не вечір, та вийшли вже зорі...
І заварить хтось  чай із мяти.
Позбігались думки вже у море,
Щоби вкластися там спати.
Ще не ніч , та вже стало темно...
Білий місяць - сторож у небі,
Він з'явився там не даремно,
Значить точно комусь так треба...
Поміж тисяч планет і галактик,
Серед сотень простих вже речей,
В цьому світі і твій є клаптик ,
Для задуманих творчих ідей.
Ще не ранок, та сонце вже вийшло...
І заварить на кухні хтось  каву...
Це ж життєво, але так дивовижно...
Це ж життя... Та в ньому так цікаво...


Не може бути так
Щоб все  було погано
Ти подивись, який прекрасний день!
Радій життю!
Радій новому дню!
Люби своє життя!
Воно прекрасне,
Життя цінуй!
Життя у нас одне!

comment Коментарі (0)

Минають дні,життя проходить...
І люди з пам’яті ідуть.
Вони любили, огортали,
Але тепер своїм життям вони живуть.

Ми любимо людину тимчасово,
А потім кажем:в тебе є свій шлях,
І в цей момент є сльози й жалість,
Бо цей душевний біль, є не на жарт

На жаль, у кожного своя дорога,
І кожен мрією піде...
Але в пам’яті минуле,
Своїм шляхом воно не йде

Колись ми мріяли,співали,
Казали дружба наша на завжди,
Але в мить все обірвалось...
І Дороги наші розійшлись.

Ми стали різними,чужими,
І в кожного проріс свій шлях.
В останній раз хочу сказати
Я не забуду нас, ти завжди будеш в моїх снах.
(Н.Воробель)

comment Коментарі (0)

Діти, підлітки і дорослі
Поколінням надходять зміни
Знаєш, так прикро досі,
Що тепер ми стаємо ними
Все доросліше, холодніше
Пізнаємо життя тепер
Нам здавалося це простішим,
Де тепер той бабусин светр.
Клопотання, робота, побут
Закружляв беззупинно вирій
Вже не бачиш в собі особу,
Затягнули ці будні сірі.
І всі мрії лишились позаду,
Реалізації просто нуль
Якщо життя це сценарій, задум
То моє - це невдалий дубль

comment Коментарі (0)