RU UA

Навчись відпускати, легше стане жити
Ти зрозумієш все, коли відпустиш
Зрозумієш, як стало простіше усвідомлювати
За те знаєш,що таке коли любиш.
Іноді навіть дружба не врятує
Вона не варто того всього
Навіть на прощання нехай не цілує
Ще більше болю, стає знову.
Та все таки навчись ти відпускати
Адже це спростить тобі життя
Ти зможеш вільно знов починати кохати
Ти можеш мати зовсім нові почуття.


Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

Яким б не було твоє життя
Дивись на нього ти простіше
З'являють нові люди, нові почуття
І все стане досить яскравіше.
Не сиди мовчки без діла
Рухайся! Йди вперед! Сміливіше
Роби, все що так колись хотіла
І все знову стане як раніше.
Обернись навколо, це нове життя
Змінись, якби не хотілось
Візьми себе в руки, і йди в майбуття
І тоді зрозумієш, як ти змінилась.
Забудь минуле, йди все вище, наверх
Відкриються ворота, почнеться все з нового листа
Побачиш багато кроків щастя, кохання поверх
Адже знай, у кожного своя історія життя.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

Давай згадаємо минуле?
Давай повернемось назад?
Двадцять років тому, пам'ятаєш?
Ти пішов,й нічого не сказав
Не буду говорити про кохання...
Його все одно ж то не було..
Покинув ти дружину? Добре.
Ти все одно до неї був холодний.
Давай згадаємо маленьку ляльку,
Якій всього тоді було три рочки.
То ж дитя твоє ти пам'ятаєш?
Маленька копія твоя,
Але ж ти все одно пішов,забувши про свою малечу..
Хоч так ти був потрібен їй.
Потрібен був їй справжній татко...
А ти телефонував всього лиш раз на рік,
Ти приїжав всього на п'ять хвилин...
Відкуповувався подарунками,якій їй були не потрібні.
Вона ж так хотіла,щоб ти просто поруч був.
Роки йшли, і донька твоя дорослою вже стала.
Вона тобі тепер телефонувала,
А ти для неї й часу не міг знайти ...
Ти давав дитині марні обіцянки.
Ти знов і знов обдурював її.
То скажи мені тепер,навіщо ж ти створив сім'ю?
Коли був не готовий?
Навіщо ж ти дитині дав життя?
Коли так просто ти її покинув...
Я так тобі скажу:
Ти ж зрадив найцінніше, що є у цілім світі...
Любов свого дитяти...
Не зміг,ну не зміг ти стати справжнім батьком.

comment Коментарі (0)

якщо летить літак над головою
сльоза тече дніпровською рікою
гунуло все
перетворилось в прах
померло людство
вмерла Україна
нестало два і більше її сина
тихенько йде у небуття
і все лишилося без каяття
нема кому заплакать заспівать
лиш прах душі блискучою рікою
летить по висохшій землі
стає він пилом чи травою
а може оксамитом на стіні
і на могилі ніжною рукою
не викарбують імені мені
і не розкажуть дітям внукам
що відбулось на цій землі

comment Коментарі (0)

Від амеби до людини,
Вивчим нерви і клітини,
Рід, сім'ю, родину, клас,
Біологи мучать нас.
Еволюція життя –
Ця наука не проста,
Та цікаво щохвилини,
Бо уроки – то новини.
Розкривають нам секрети
Про тварин Землі-планети.
Може вам всім легко здатись
В наших знаннях розібратись,
То не просто – вчитель знає,
Той, хто біології навчає.


Напрочуд гарні сорочки
Пошила мати, вишиванки.
Молила долю дати всім
На дні і вечори , і ранки...

Біліє снігом полотно
Зігріте, вишите руками.
Любов - червоними завжди,
А смуток - чорними нитками...

comment Коментарі (0)

Запізнюючись на свій потяг, ти забуваєш
Про свої хвилини, про свій час
Нібито ти думаєш що колись згадаєш
Але доля більше не вибере нас.
Коли ти згадуєш останній момент
Все припиняється, чути лиш мелодії звук
Все мовчить, і лиш буває час натхення
Час якого не торкнешся, не відчуєш рук
З'явиться лише бажання.
Та коли ти засинаєш в обіймах подушки
У тьму весь світ ховається
Більше нічого не хочеш, лиш шум
Тих снів що збуваються.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)

Щасливі люди минулому не пишуть
Щасливі люди в мережі не сидять
Щасливі люди щастя не залишать
Щасливі люди вже не ходять гулять.

Щасливі люди боряться не плачуть
Щасливі люди зараз вже щасливі
Щасливих людей любить удача
Щасливі люди такі вродливі.

Юлія Мартин

comment Коментарі (0)