RU UA

Кажуть, що життя - не поле перейти.
Мені ж цими стежками треба довго йти.
Бувало сумно, хоча, треба сміяться,
Бувало всяке, хоч мені лиш вісімнадцять.

Життя важке, хоча і того варте.
І починати завжди треба з старту.
Життя - воно завжди смугасте,
І завжди має ту "погану" карту.

Що буде ще з тобою, тільки доля знає
І у потрібний час вона завжди чекає,
Коли тобі погано - нанесе удар.
Хоча в душі і так багато чвар.

Життя кидає нас то в жар, то в холод.
Часто відчуваючи життєвий голод
Здається, не живеш ти, а існуєш.
І скільки ж часу ти тоді марнуєш?

Життя пограло почуттями добре,
І доля, як за’вжди вчасно розбере.
А стоячи тоді на роздоріжжі,
Не знаю куди дітись, ось і все.

Життя навчило, хоч не довгі ро’ки,
Що все треба шукать свої дороги.
І хто б не наставляв мені в дорозі роги,
Треба ламати все, і бити всі пороги.

Не все погано, є й такі моменти,
Коли від радості верти’ться голова.
І це ж такі чудові аргументи,
Щоб жити далі. Розуміти, що жива.

Живім на повну, годі сумувати,
Бо треба жити, а не існувати,
Треба радіти і завжди сміяться,
Бо нам усім всього лиш вісімнадцять!

comment Коментарі (0)

Знати б мені, що мене чекає.
Куди за руку поведе життя?
І серце марно не страждає,
І не чекає того майбуття.

Знати б мені, що мене чекає.
Хоча б хвилину побачити себе.
Як швидко ціле літо проминає,
Як знову тепла осінь настає.

Як хочу знати, що зі мною буде,
Щоб не жаліти потім через помилки.
До серця мого хто іще прибуде,
Чи поведуся знов на балачки?

Так хочу вірити, що не зійду з дороги,
Не заплямую свої почуття,
Душею відчувати застороги,
Щоб потім не просити каяття.

Як важко знов зробити вибір.
Думки отруюють мене щораз.
Моє життя - це мій великий витвір.
Такий ж дорогоцінний, як алмаз.

Майбутнє... Як же манить за собою,
Незвідане, як вся Земля.
Чи вже написано чиєюсь рукою?
Чи напророчена мені петля?

Чи віриш в долю ти? - Мене питаєш.
Напевно, так. Вона ж мене завжди вела.
Хіба ти досі ще не помічаєш,
Що все в житті раптово, як стріла?

Випадковостей ніколи не буває.
Для нас написано вже все давно.
Що буде ще зі мною? Це ніхто не знає.
Я підкоряюсь. І хай буде, що було.

comment Коментарі (0)

Люблю вино червоне пити.
Воно п'янить за шість хвилин.
І дозволяє вільно говорити,
Не вистачило б всіх годин.

Воно зніме із тебе маску.
Ти станеш тим, ким ти і є.
Ти зможеш розповісти казку,
А можеш показати всю себе.

Говориш те, що думаєш насправді,
Не ставлячи ніяких заборон .
Говориш не по-суті , а по-правді,
Вигружаючи з душі вагон.

Так є насправді. Впізнаєш себе?
Ти співрозмовнику довіриш душу.
За шість хвилин ти виговориш все,
Що я обов'язково знати мушу.

comment Коментарі (0)

А щастя є. Й воно десь ходить поруч.
Воно в усмішці лагідній батьків.
У дзеркалі, мерщій дивись праворуч.
В очах не згасне понад сто віків.

В очах маленької дитини - щастя.
Глибоких, голубих очах.
Шукати треба. Вірю, що все вдасться.
Шукай те щастя у своїх думках.

В душі глибоко десь воно завмерло.
Мета твоя - скоріше віднайти.
Шукай, допоки ще не вмерло,
Ще зможеш полюбити ти.

Воно в очах коханої людини.
Ти зрозумієш і побачиш враз.
Не зможеш випутатись з павутини,
Відчуватимеш його щораз.

І я шукаю, мрію віднайти,
Ті очі, що залишаться зі мною.
Не злякаюсь, зможу підійти,
І щастя св'оє розділю з тобою.

comment Коментарі (0)

"ГОРИТЬ МОЄ ЖИТТЯ"
(2018)



Горить моє життя
Вогнем палає сердце
Любов— лише сміття
Яке, на жаль, немає сенсу.

Горить моє життя
І очі тонуть в океані
В душі незрозуміле почуття
Яке ховається в тумані.

Горить моє життя.
Душа кричить від болю.
Знайти не можу укриття,
Щоб врятувати долю.

comment Коментарі (0)

Кажуть, наївність смішна.
Ні, не вірте нікому.
Адже в житті є добро.
Різнобарвні дива.

Вірте у погляд очей
Тих, що справді бездонні.
Вірте у щирі,
Хоч, може, й наївні слова.

Хай вам всі кажуть,
Що це вже давно передбачено.
В сотнях сюжетів.
І списаних аркушів книг.
Знайте: слова їх
Без змісту і жодного значення.

comment Коментарі (0)

Дивовижна гра

Яка ж то дивовижна гра
Попереду усіх чекає:
Немає в світі там Добра,
Де самого Життя немає!

Немає в світі там тепла,
Де не торкнулось серця Сонце;
Ані любові, ані зла
Немає там, де крізь віконце

Душі байдужість проросла,
Рядном лід сірий застелила…
Світ, взагалі-то, є війна,
Що з багатьох сердець зробила

Труни подібності; вчора
Й не тільки бачила… зітхаю…
Яка то дивовижна гра –
Попереду немає «раю»!

(с)Євгенія «Діді» Ушакова, 14 листопада 2017 року

comment Коментарі (0)

Як добре жити в цьому світі!
Як добре жити в цьому світі!
Можна равликів ловити,
Можна бабку спіймати
Та у морі покупатись
Можна с подругами гратись
Та на гойдалці кататись!