RU UA

Кажуть, наївність смішна.
Ні, не вірте нікому.
Адже в житті є добро.
Різнобарвні дива.

Вірте у погляд очей
Тих, що справді бездонні.
Вірте у щирі,
Хоч, може, й наївні слова.

Хай вам всі кажуть,
Що це вже давно передбачено.
В сотнях сюжетів.
І списаних аркушів книг.
Знайте: слова їх
Без змісту і жодного значення.

comment Коментарі (0)

Дивовижна гра

Яка ж то дивовижна гра
Попереду усіх чекає:
Немає в світі там Добра,
Де самого Життя немає!

Немає в світі там тепла,
Де не торкнулось серця Сонце;
Ані любові, ані зла
Немає там, де крізь віконце

Душі байдужість проросла,
Рядном лід сірий застелила…
Світ, взагалі-то, є війна,
Що з багатьох сердець зробила

Труни подібності; вчора
Й не тільки бачила… зітхаю…
Яка то дивовижна гра –
Попереду немає «раю»!

(с)Євгенія «Діді» Ушакова, 14 листопада 2017 року

comment Коментарі (0)

Як добре жити в цьому світі!
Як добре жити в цьому світі!
Можна равликів ловити,
Можна бабку спіймати
Та у морі покупатись
Можна с подругами гратись
Та на гойдалці кататись!


Та щоб здавалося слова,
Пити й курити,
Любити й ревнувати,
Битися й вбивати,
Думати й писати,
Ось що наше діло.
Живи й радуйчя своїм життям

comment Коментарі (0)

Радій життю - воно прекрасне
Для цього маєш кожен день
Дивись на сонечко це ясне
І знай веселих лиш пісень
Поглянь - природа скрізь раді
І чути щебет пташечок
І хоч сивіє синє небо
Та безліч в ньому зірочок.
Послухай вітер в тишині
Свої закрий на хвильку оч
Невже не чуєш в далині
Життя "радій" тобі шепоче...

comment Коментарі (0)

Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
Хай буяє весна і цвітуть різнобарв'ям сади...
Хай вирує життя й не стають наші діти каліками,
Та іде в небуття ця жахлива біда назавжди.

Хай не вбивцею буде сусід-росіянин, а - братом;
І нехай захлинеться від гніву в Кремлі супостат.
Хай здригається небо лиш від громового роскату;
І хай землю батьків більш не топчуть: чечен і бурят...

І нехай уночі наші сни не розстрілюють "Гради";
Не спалахують міни в донецьких й луганських степах.
Хай навіки замовкнуть й не рвуться над нами снаряди;
І хай висохнуть сльози страждань на стражденних очах.

Наші ниви нехай золотим наливаються колосом;
Та лунає усюди бадьорий і радісний спів.
І сміється кохана щасливим закоханим голосом...
Хай ні сиріт не буде у нас, ні заплаканих вдів...

Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами...
Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі...
Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;
І радіє усе на моїй, Богом даній землі...

21-23 травня 2016 року м. Хмельницький

comment Коментарі (0)

Якщо запитаєш себе бути, чи ні.
Звісно, що так ! Не тільки сьогодні.
Хоча у зворотньому захочуть переконати одні,
Котрі стопами торкнулись безодні.

А ти не вір серцям, котрі затушили свої вогні,
Навіть якщо причини на те, були не дурні.
І посміхайся, коли вони з тобою будуть не згодні,
Бо дивлячись в небо ти знатимеш умови погодні,
А не шляхи які звуться \"господні\".

Можливо, тебе доженуть у ві сні.
Та забудеш про те, як хвилини нудні,
Котрі з тобою стались напередодні,
Коли вухами пішов, по шляху брехні,
Згадай, що істина десь в тишині.

Памятай:
Що право прожити життя належить тобі,
А не безликій, бездушній юрбі .
Його бережи будучи з ними в борьбі.

Ти можеш сумніватися у власнім бутті.
Та ніколи не смій сумувати у своєму житті,
Бо ніколи не пізно дивуватися чужій доброті,
Навіть якщо тебе розчарують, ті хто святі,
Котрі піддалися гнилій простоті.

comment Коментарі (0)

Ну розкажи мені, юначе,
Чого душа ночами плаче?
Чого серденько твоє ниє,
Яку тривогу воно криє?
Чого вночі тобі не спиться
І сон солодкий не присниться?
- Бо ранить душу світ безбожний,
І час настав такий тривожний.
Гуляють світом смерть і муки,
Людей доводять до розпуки.
- Забудь усі тривоги лишні,
Згадай свої часи колишні.
Згадай дитинство босоноге,
Коли не знав ти ще тривоги.
Коли ти друзів мав багато,
І були вдома мама й тато.
І сни були такі солодкі,
А ночі були закороткі.
- Матусю, цить, не ятри душу,
Це все я пережити мушу.
Колить це зло піде з вітрами,
Добро залишиться між нами.

comment Коментарі (0)