RU UA

Дві душі


Давай гулятимемо разом, у золотому падолисті.
Та помилуємось калиною в осінньому намисті.
Повіє вітер легкою журбою.
А ми гуляти будемо за руки взявшись з тобою.

Пожовкле листя під ногами шелестіло.
Журливу повість розповіло..
Про дві душі, їм разом бути не судилось.
Та йти до мрії не втомились.


Ці дві душі співали у неволі.
І проявляли почуття на противагу долі.
На самоті цінується хвилина кожна.
Жаданні зустрічі наперекір « не можна».

І ніжні погляди на перекір «не треба».
Почути голос – це вже потреба.
Шматочками щастя збирають,
Коли бачаться і розмовляють.

Так тихо листя шепотіло.
Який кінець? – не відповіло.
А ми мовчали, не знаючи як діяти.
Змінить історію чи далі мріяти…

comment Коментарі (0)

Веселка
Усе на світі має барви,
Як кожна радуги дуга,
А ми живем й не помічаєм
Ці веселкові кольора.

Ми день за днем кудись спішим,
Не помічаючи навколо
Природи ніжний тихий дзвін,
Нам якось байдуже до всього...

Не помічаємо людей,
Які щось хочуть нам сказати.
Ми бачим тільки ніч та день
І радість можем лиш вдавати.

Ми забуваємо слова.
Слова – ці щирі обіцянки!
Ми навіть хочем бути кимсь,
А треба бути просто справжнім.

Весь світ втрачає кольори,
А людям байдуже до цього.
Ви в повсякденній метушні
Не бачите всього живого!

Ще нам не пізно все змінить.
Ще нам не пізно! Схаменіться!
Робіть як серце вам велить
Робіть – і кольори вернуться!

Шабас Михайло (2012)

comment Коментарі (0)

Життя неначе вишитий рушник
Цвіте і квітне наша Україна
По всіх куточках гучна пісня лине
А де не лине вітер шелестить

Шелестом трав сади розмовляють
А люди привітно у поли ідуть
Робота усіх українців єднає
Завжди допоможе в хвилину тяжку

А коли сумно знайдеться людина
Яка звеселятиме тебе все життя
В хвилину тяжку тобі допоможе
Теплом твою душу зігріє вона

comment Коментарі (0)

Мить

Примарний світ вирує і гримить,
Плека свою неправду і неволю.
Лиш є у нім одна-єдина мить –
Її впізнавши, ти пізнаєш долю.

Це мить поміж майбутнім і минулим.
Збагнути важко розумом заснулим:
Оце ж і є найважливіша мить!
Це – зараз, тут – життя, і в ньому треба жить!


Здавалось сюжет вже написаний, й закінчення печальне.
І сказано уже давно, сумне слово прощальне.
Закрита книга на столі, в ній рими всі сплелися.
Та тільки сумно у кінці, шляхи два розійшлися.
Розведені мости в боки, в дві сторони на схилі,
Вже не пройти одним шляхом, між ними тільки милі.
Та автор сів за книжкою, як доля за життя.
Два аркуші останнії, змінили суть буття.
Проведенні всі лінії, і зєднані мости.
І рози шо зівянули, продовжують цвісти!
Шляхи колись розєднані, зєднались на віки.
Фінал щасливий, бажаний. Стає й через роки.

comment Коментарі (0)

Не тримай в собі образи..
А пускай на волю їх!
Як голуб в клітці не тримає
В собі пташиний той політ..
Він пам'ятає звідки родом!
Він знає,хто такий він є!
Так само ти,ділися болем..
Бо стане гірко на усе!...

comment Коментарі (0)

****
Не склалося писать,
Як був вогонь гарячим.
А зараз охолов
І погустішав дим,
І з яблунь цвіт зійшов,
І став я майже зрячим.
Та як не мрій,
Не станеш молодим.

Життя прожив -- ніяк,
Та не картаю долю.
Не легшає від сліз,
Даремне каяття...
Хто легко вгору ліз
Без сумніву і болю,
Той ще до смерті вмре
В болоті забуття.


Навряд життя колись та й поверне
Ті розмаїті щастя візерунки…
Де хвилі моря пестили мене,
Немов твої ласкаві поцілунки…

Я ніс тебе в чуттєвий океан...
Сором'язливу юну ніжну бранку…
Ласкаво обіймав тендітний стан,
Прекрасний, наче море спозаранку.

Безумна ніч... Крутилась голова
Від безсоромних ніжних поцілунків…
А ти руками вічність обвила
Й вустами малювала візерунки…

Навряд життя нам знову поверне
Ті ніжні сни в ранковому тумані…
Де хвилі ніжно пестили мене
І цілували, наче ти… в останнє…

comment Коментарі (0)