RU UA

****
Не склалося писать,
Як був вогонь гарячим.
А зараз охолов
І погустішав дим,
І з яблунь цвіт зійшов,
І став я майже зрячим.
Та як не мрій,
Не станеш молодим.

Життя прожив -- ніяк,
Та не картаю долю.
Не легшає від сліз,
Даремне каяття...
Хто легко вгору ліз
Без сумніву і болю,
Той ще до смерті вмре
В болоті забуття.


Навряд життя колись та й поверне
Ті розмаїті щастя візерунки…
Де хвилі моря пестили мене,
Немов твої ласкаві поцілунки…

Я ніс тебе в чуттєвий океан...
Сором'язливу юну ніжну бранку…
Ласкаво обіймав тендітний стан,
Прекрасний, наче море спозаранку.

Безумна ніч... Крутилась голова
Від безсоромних ніжних поцілунків…
А ти руками вічність обвила
Й вустами малювала візерунки…

Навряд життя нам знову поверне
Ті ніжні сни в ранковому тумані…
Де хвилі ніжно пестили мене
І цілували, наче ти… в останнє…

comment Коментарі (0)

Життя – картина, ти – її творець…
Пиши старанно, без помарок,
Щоб все не починати нанівець,
Чи залишити лише згарок

Пиши картину не опустивши рук
Які би доля не вписала б коректури,
Бо щастя не бува без мук,
І кожен день проходиш крізь тортури

Спіши писати цю картину знов
Бо час свої наставить плями
Їх може змити лиш любов
Уже розпродана за гроші нами

Що за картина – не купиш, не продаж?!
Творіння без призначеної мрії
Чи це лише простий колаж,
Який не виправдав надії?!

Буває так, що сил на труд уже немає
Немає ані сміху, ані сліз
Та все погане все-таки минає,
Але лишається духовний дальтонізм

Коли людина бачить лиш погане,
Коли їй до душі лиш зло,
Коли навколо все омана,
Та інше не потрібне барахло

Кожна написана помилка,
Це не очікуваний крок до змін,
Від долі щойно прийнята посилка
Що там сад, чи поле мін?

Це твій шанс, подарунок долі
Тобі лишається його лиш розгорнуть
Та це завжди робити слід поволі
Роблячи вчинок розуміти суть,

А суть у тому, що її немає
Як і немає смаку у води
Кожна людина власно вибирає
Тверезий вихід із біди

Дальтоніку в помилці кожному
Дано розгледіти лиш чорну пляму,
Натомість духом сильному –
Шедевром впевнено назвати цю оману!

comment Коментарі (0)

Важкість дум суворих наповнила мене.
Така мрійливість , нездійсненість
Спроможна знищити себе ,
Як звичайність та буденність.

Підступна кмітливість.Правда без правди.
Втома розуму бридка,
Огидна ; і вади,і вади ,
Та думка довга - говірка.

Примхливість тіла. Розпечене бажання.
У всьому воля небесна:
Чи вічність страждання ,
Чи радість чудесна .

comment Коментарі (0)

Не знаю, що сказати,
А може й ще не час,
Можливо варто трохи помовчати.
Послухати, як тиша ніжно манить нас.
Так добре, просто помовчати...
Так хочеш щось таємне показати.
Закрити очі і піти у Небуття,
По тій стежині Вічного життя.
Так добре, просто помовчати...
Побачити всі сни, світанки,
Глибину очей і навіть подих сонця.
Почути спів думок і ритм закоханого серця.
Так добре, просто помовчати...
Тут все казкове і незвичне.
Неначе день і ніч разом.
Всі спогади і мрії.
Те, що було, що є - разом.
Все, що буде і всі надії..
Так добре, просто помовчати....
У цій самотності солодкого блукання
Я чую тихий шепіт слів..
Здається - це була реальність, а може то був просто сон..
Так добре, просто помовчати....

comment Коментарі (0)

Надія помирає останньою!

Багато хто із нас чомусь зраділи, 
коли “Майдан” увесь зарожевів, 
бо він послав нам крихітку надії, 
що наш народ в кінець-кінцем прозрів.

Але, на жаль, прозрілих надто мало, 
щоб дійсно зміни мудрі претворить 
усе вершилось тільки на "Майдані", 
а в дійсності лишилось як колись.

Все ті ж обличчя у вітринах влади, 
все ті ж порядки – й жодної вини,
як брали хабарі, як зловживали, крали, 
так до тепер продовжують вони.

А чому б ні, коли "слуги народу" 
щодо питання, буть тому чи ні, 
так легко нехтують наказами народу, 
і лишень вірно служать данині.

А данина ця - вкрай антинародна, 
людина в ній ніхто та і ніщо, 
доляри мають силу надприродну
і лиш їх маса твердить, хто є хто.

Ні Президент, ні інші гілки влади, 
не хочуть цього устрою мінять, 
бо він їх всіх єднає в Радній залі, 
на грунті нових мірок і понять.

Цей устрій застовбив "закони зони", 
від клану відійшов тому кінець, 
замість понять: порядність, честь і совість, 
царять поняття: зрада, грубість, секс.

І скніти так до поки наша влада 
не буде обиратись із низів, 
а формуватись лідерами кланів 
і підкорятись виключно лиш їм.

А клани ті вже є не українські 
і їхні лідери перебувають там, 
де капітали вивезені звідси, 
диктують звідти хто є дійсно пан.

Кого сьогодні в уряд призначати, 
кому довірить формування цін, 
кому наряд на нафту й газ давати,
кому подарувати нафтогін.

Народ тепер ніхто і не питає 
бо він вже втратив ту надійну вісь: 
і власність на усе своє народне 
і право обиратиcь, як колись.

Щоб обиратись стань мілліонером
щоб обирать -до партії вступи,
свободу діставати треба з гвером ... 
інші шляхи ведуть нас в нікуди. 9 вересня 2005 р.

Кінця безладу напево і не буде.

Не йде ота реформа влади й суду, 
які себе до крайності звели, 
до ненависті власного народу,
до сраму і абсурдної ганьби.

А так воно тому, що в Україні
влада піднялась вище, над закон
і суд підпорядкований цій владі,
усе рішає з погляду на ”трон”.

Тому усе іде не по закону,
а по вказівці, або ще і так, 
в залежності від суми "гонорару" 
отриманого в якості "подяк".

Неадекватний стан правопорушень, 
статистиці про рівень покарань, 
а все залежить виключно від влади, 
бо не порядок ближче їй, а дань.

Тому й рішили суд не обирати ,
щоб не дай бог не сталося біди, 
а стали просто суддів призначати, 
більше того довічно, назавжди.

Колись народні, а тепер державні, 
суди лиш чинну владу бережуть, 
бо лиш від влади виключно залежить, 
довічність суддів, їх нікчемна суть.

Тому ще жодному із можновладців, 
суд вироку належного не дав, 
за те, що вони власність всенародну 
майже всю переклали в свій карман.

Як дань, суди роками ведуть справи 
не тільки з категорії складних, 
а навіть ті, що в практиці судовій, 
віднесено до виключно простих.

При цьому ігногрується зневажно, 
Конституційні норми і Закон, 
немає щонайменшої поваги, 
до прав людини і святих канон.

На виборах відверто обіцяють, 
зробити все, щоб краще жив народ, 
реформу влади й суду гарантують, 
що забезпечать торжество свобод.

Що депутатів будем всенародно, 
а не по списках партій обирать,
і що врахують чаяння народу, 
як будуть конституцію мінять.

Та всі оті обіцянки є фальшем,
бо влада їх ніколи не прийме,
так як вони є смертю для безладдя,
а влада без безладдя пропаде. 

comment Коментарі (0)

Гімн для народу України.

Вставай Народе, годі спати, 
поглянь, що сталось навкруги, 
колишні наші партократи, 
все розвалили, розтягли.

Вони ж, як ті хамелеони, 
міняють політ кольори, 
створили масу різних партій, 
в "Масонську ложу" увійшли.

І все народ твоє багатство 
під керівництвом Кравчука 
перевели у свою власність, 
а тобі дали фігу-ля.

Собі "хатинки" прикупили, 
десь на заморських островах, 
а на тебе ярмо наділи, 
яке ти тягнеш вже в "лаптях".

Та й лапті ті вельми заморські, 
бо свої ні з чого робить, 
заводи й ферми розвалили 
і землі нічим обробить.

Прем'єрів як носки міняють
за те, що роблять все не так
але з "олімпу" не скидають,
в "Масонській ложі" як не як.

"Нові масони" нам майбутнє 
краще минулого рядять, 
бюджетні кошти відмивають, 
резерв для виборів мостять.

А як відверто і нахабно, 
вони нас дурять кожен раз, 
що новий уряд буде краще 
і наведе в державі лад.

Та ці обіцянки, даремні 
і віри їм не може буть, 
наш Уряд робить лиш на себе 
і в цьому є його вся суть.

"Слуги народу" в радній залі 
волають аж чуби тріщать, 
меншість про тебе ніби дбає, 
а "більшість" Уряду підстать.

Наш президент "гарант свободи", 
немов би з інопланетян 
явивсь на Землю України 
і вершить суд як хоче сам.

Кого "до страти засудити" 
через відтяття голови, 
кого за межі України 
вислать щоб не було біди.

А біди всі він бачить в тому, 
що опозиція росте 
і щоб не сталось як в Тбілісі, 
Верховну Раду стереже.

Створивши "більшість всенародних' 
окупував сесійний зал 
і творить "чудо українське", 
якого світ ще і не знав.

Усе народне для народу 
він обіцяв нам зберегти, 
а як робив він все можливе 
щоби бюджет той "розтягти".

Ідею про політ реформу
він вкрав не за для краще жить, 
а для того щоб в раз черговий, 
тебе Народе обдурить.

Ото ж Народе, ніж бо спати, 
пора вже розумом своїм, 
державу дійсно будувати, 
прогнавши геть цих владарів.

Бо вже й на землю замахнулись, 
останнє, що ще в тебе є, 
ці владарі лише чекають, 
коли на землю торг піде.

Прозрій народе, встань стіною
на захист рідної землі,
а то й не стямишся як станеш,
туземцем в рідній стороні. 30 листопада 2003 р.

comment Коментарі (0)

Дитяча присяга

Ми є діти українські,
Хлопці,і дівчата,
рідний край наш-Україна
красна і багата.
Рідне небо,сонце ясне,
місяць,зорі срібні.
Рідний нарід-українці.
всі до нас подібні.
Рідний прапор
злото-синій,
як сонце на небі.
Ми за нього все що маєм
віддамо в потребі.
Рідна віра-свято трійце.
І Пречиста Мати.
Рідна мово-нею вчились
Бога прославляти.
Присягаєм:край наш рідний
над усе любити.
рідний нарід шанувати
І для ньго жити.
Присягаєм:рідну віру
завжди визнавати
по-вкраїнськи говорити
молитись,співати
Нас ніколи ворог клятий
зламати не зможе!
І присяги дотримати
допоможи нам,Боже

comment Коментарі (0)