RU UA

Минуле переслідує настирно
І я пірнув у глибини гріха
Так, це все що зараз маю
Без виправдань, без жалю

Я уникаю поглядів прохожих
Для цього немає явних причин
Помилки, я сам їх зробив
І це добре, вони навчили мене

Приймати себе, і сумувати
Бути одному в затишній кімнаті
Вірити в добро, і зло тримати
Будучи самому найбільше кохати

Рішення за рішенням мене проминають
Намагаюся вхопити хоч одне
Руки не слухаються, їх щось тримає
Облишу це, ще день якраз пройде

Плани на майбутнє, матерія тонка
Носи її на собі дуже обережно
Нехай тебе не торкнеться вина
Ми люди, і від випадку залежні

Мрії покинули одна за одною
Я знову вчуся жити, бовтихатись
Сумніви долають мою слабку волю
Якби не ти, я ще не хочу прощатись


Твої цілунки - то безмежний гріх -
Із присмаком арабіки й робусти;
Та на мені ще більший гріх розпусти...
І щемний лоскіт від нічних утіх.

Твої вуста - то дотик юних снів;
Травневі томні пахощі конвалій.
Відкрита щирість в посмішці ласкавій;
У джерелі безмежних відчуттів.

Твоя жага - то нескінчений шлях;
Шалений впад у вир гріхопадіння...
Переплились в нім сумнів і тремтіння,
І незбагненний сором й тихий страх.

Твоя любов - то запізнілий гріх,
Та на мені таємний гріх омани...
В цих ласках - ніжний смуток Роксолани
Й одвічна пристрасть вікових утіх...

Збулись солодкі мрії юних снів,
Заплутавшись у морі почуттів.

comment Коментарі (0)

Стає, з роками, все коротшим вечір
Й все менш озорим простір сподівань...
Чим більше вік кладе років на плечі,
Тим вужче коло наших спілкувань.

Десь друзі розчинилися у часі,
Згубилися у просторі років...
Тьмяніє срібло на іконостасі
У сонмі запорошених віків...

Роки-роки, політ ваш не спинити...
Не повернути юних почуттів.
Й польоти мрій, на жаль, не відновити
На згарищі зруйнованих мостів.

Життя - то вічний вир гріхопадіння...
Не встигнеш припіднятися з колін,
Червиві люди з чорним піднебінням,
Мерзенне щось сичать нам навздогін.

Втім, набридають сварки-колотнечі
Й не хочеться нікчемних виправдань...
Чим більше вік років кладе на плечі,
Тим вужче коло наших спілкувань.

comment Коментарі (0)

Ой, та стежина, що в'юнить моїм селом.
Жде мене дівчина, біжу до неї я бігом.

Біжу з квітучим сонцем, що з піснями солов'я
Пройшло вже багато часу, давно не бачив її я

Мила зустрічає, цілую як вперше в житті.
Злилися воєдино наші безмежні світи.

Майнула іскра сонця, грайливим потоком.
Тепер ми разом перед нашим горизонтом.

comment Коментарі (0)

Увесь світ доволі однакий,
Хтось любить вино, а хтось цінні злаки,
Але нас підкошує жінка, яка на сопілці мов з скриньки, мелодію лагідну ллє,
І ти їй і віриш і хочеш, любити сказати так просиш, але одвертвючись в розкіш вона не спиняє мотив.
Тоді ти стрибаєш повз гори бо любиш її як те море, не в плані красиве і синє а глибоко так і сповна.
Вона зачаровує, манить і ти запливаєш в ті чари, оговтавшись не встигаєш, як не відчуваєш ти дна.
І вверх і вниз ти пірнаєш, на право, на ліво волаєш, дібратись до суші бажаєш, але вже не знаєш як.
І кожен із нас так втопає, втопає і в сушу його викидає, де він оклемавшившись згодом на ноги свої він встає.
Води він вже трохи боїться, пірнати і воду ковтати - повіки,
Він хоче вже просто жити і не відчувати біди.
Та муляє десь під боком, і трохи тускнішає око.
І щоб повернути назад все, ти ходиш по місту один.
Єдине бажання відчути, мелодію жінки почути, тому кожний шелест і гуркіт твоїх вух включає радар,
Ти довго один так блукаєш, мелодії щастя вже не пригадаєш, і кожне бринчання й свистіння тобі вже не є бридким.
І грубу й глуху гітару і гострі удари від барабану і гул саксофону, який був більш схожий на гул корабля.
Ти все це послухав і як же старались твої бідні вуха і розум обманював рухи, але стукоту серця нема.
І бац, наче хвилею з моря, тебе накриває мов казкою штора....
(Пауза)
Чудовий момент- ти рішуче, крокуєш по пірсу,
І дме вітерець надії і флірту.
Та раптом ти дивлячись в воду згадаєш,
свій чорний-трагічний фінал.
Все наче перекрутилось, вода там зелена і засмерділась, а флірт став як жабячі лапки, таким же слизьким і гадким.
Втікаєш від цього болота, і кров з додаванням поту, стікають тобі до рота,
Це все викликає блювоту і стан твій як ідіота, збиває тебе із ніг.
Цей раз, встати було ще важче,
Якщо б світ зупинився то було би чути, як щось в тобі плаче,
Тепер, у руці твоїй чарка,
Язик огорнула, ота чудо-марка,
Дим смерті зайшов до легенів,
Відчуття, що ти сотий в ряду манекенів.
Звучить страшно, але стало легше,
Підсвідомо, ти знаєш, що мук стане менше,
В очах закріпилася втома,
А зранку прокинувшись, схопить судома,
Ти сенсу вже не відчуваєш,
Людей вже не чуєш, а просто киваєш,
В руках твоїх купа паперів,
А ввечері морду наб’ють двоє боксерів,
Паперів то менше, то більше,
Прогрес лиш у тому, що робиш ти скорше, а галстук твій ширше,
Не будемо ставити в його житті крапку,
Хоч все не так склалось з самого початку,
Не знати, чи є в ньому трішки надії,
Що схоче душа і чи вирветься він із обіймів повії,
Повії, що теж ту мелодію чула,
А може і грала, та зараз вже марно, бо точно забула,
Я вірити хочу, що цвістимуть маки,
І нехай те вино, а зранку ті злаки..
і нехай, вже просяк ти в диму сигаретнім,
Але щось попід серцем під пилом сторічним,
Знов прокинеться, й нагадає про важливе і вічне,
Можливо згадаєш мелодії нотки,
Той час коли світ твій не був у відсотках.
Згадаєш і вмить посміхнешся,
Життя його марне, та його не зречешся.
Але може воно й не даремне,
Раз сенс його він усвідомив, напевне...


В житті бувають перешкоди.
Часи, коли одні незгоди.
Але є один секрет,
Котрий змінить сумний сюжет.
Дивися завжди вгору
Не смій журитись знову.
Життя таке чудове,
Мов фарби різнокольорове!
Ти лиш поглянь на небо,
Ним завжди милуватись треба!
Чи день це буде, може ніч.
Це не така важлива річ.
Можливо, сонця ти не бачиш?
Нічого, в душі його ти передбачиш.
Дивися завжди вгору,
Свою тугу відправ в дорогу!
Радій ти кожній миті,
Нехай все буде в оксамиті!
MiaTernopolis)

comment Коментарі (0)

Якось ввечері на кухні,
Я тихенько закурю.
Цигарки дістану з пачки
І всі їх підпалю.
Цей дим, піде до тебе.
І я його, не зупиню.

Вікна всі по зачиняю
Щелі теж я затулю
Та коли вже закурю,
То дим, не відговорю

Хай би як ти, не ховався.
Хоч куди б ти, не тікав.
Двері щільно б зачиняв.
Та якщо я закурю.
Дим повторюю, не спиню

Ти його відчуєш точно
Наркотично та так звично
Тільки ти забув про мене
І про мої яскраві теми.

Все проходить і це минуло.
Я більше не курю
Ох ці сигарети надиміли .
Як ти згадав, за них, за мене .
Та вони вже догоріли.

comment Коментарі (0)

Я хочу тихої погоди ,
Відчути лагідного дня.
Не маю вільної я змоги,
Назад не маю вороття.

Не повернусь в минуле,
Навіщо я там один?
Я хочу поринути в нове
Та підкорити багато вершин.

Здійснити в просторі життя,
Щоб не мати каяття,
Віднувити віру і любов,
Відчути силу своїх долонь.

Так легко в тишині
З думками бути на одинці,
Слухати свої казки
Та неймовірні небелиці.

comment Коментарі (0)