RU UA

Ніколи незнаєш, що буде в житті,
Зупинись і не вір - кричала собі,
А потім все йшла до кінця,
............докладала зусиль,
Та намарно потратила я своїх сил.

Неосяжні почуття наповняли мене,
Як ніколи до того, пізнала себе,
І знала чого все це варто....
Знов і знов віддавалась азарту.

Мені повезло, я знайшла ідеал..
І бачила, як весь заздрить загал,
Та на все це хотіла начхати,
Бо знала я кого варто кохати.....

Проте, як сліпець, не бачучи грані,
Укотре сліпо довірилась коханню,
Коханню, що було ідеалом для мене,
Котре ще недавно відкрила для себе!

Рано чи пізно..прийдеться платити,
Процес вже пішов і його не спинити,
Біль від утрати пройде сам собою,
Крах ідеалів покінчить зі мною....


Чорний світанок
Чорний світанок, та очі відкриті,
Тихо уранці, все як завжди.
Каплями рос поля усі вкриті.
Знову полину думками туди.

Як же це місце зоветься насправді?
Тиша, навколо нема ні души.
Марно цю посмішку кликати вранці,
Чорний світанок її заглушить.

Скільки стараюся очі відкрити,
Сяйва не бачу, нема кольорів.
Як же у світі буду я жити?
Став світ весь чорний, віж гір і до нив.

comment Коментарі (0)

Я живу, як умію,
а не вмію, бо ще дитя,
я живу і лиш мрію,
а не можу: сильніш буття.

Потрібно бути чоловіком
і все тримать в своїх руках--
не закривать повіки,
а подивитись прямо в страх.

Повірити у краще,
а готуватись до біди,
не здавтися нізащо
і йти вперед аж до мети.

Не зважать на балачки і болі
і не дивитись по сторонах,
іти вперед до щастя, долі,
і знати все в твоїх руках.

Повір усе тут лиш для того,
щоб переміг і подолав.
Не бери до голови дурного,
бо ти найкращий так і знай.


Один дзвінок нічого не міняє,
Один дзвінок не стане роковим.
Про цей дзвінок ніхто навіть не знає
І він не зробить тебе менш чужим…

Голос крізь трубку був таким знайомим…
Якісь слова так тихо говорив…
Дзвінок цей був для мене не вагомим,
Та слід на серці все-таки лишив.

Я слухала тебе але не чула…
Не вірила, що це був дійсно ти.
Про існування твоє я давно забула,
Та виявилось ще не назавжди.

Ти говорив, а спогади спливали….
Пригадувались погляди й слова…
Тоді я з самого початку знала,
Що спільної дороги в нас нема.

Я знала, але вірить не хотіла…
Надіялась, що усе зміню я.
З тобою поруч бути я воліла,
Хоч і не вірила у твої пристрасні слова.

Не вірила і правильно робила…
Тепер я знаю, що була права...
Тебе я вже назавжди відпустила
Й тепер для тебе стала я чужа…

comment Коментарі (0)

Хто винен в тім, що Мрія запізнилась?
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
А потім розчинилась на вустах…

Бо ж як відчути плач калини в лузі ?
Як підказати ноти скрипалю?
І як донести без образ подрузі,
Що я її вже більше не люблю…

І як розповісти своїй коханій,
Що я до неї більше не прийду?!…
Що відцвіли конвалії духмяні
У матері в тінистому саду...

Що не закрию від блаженства очі,
Не затремчу від поцілунків вуст...
Та не відчую дотиків дівочих
І не віддамся пестощам спокус...

Відсипались каштани в жовту осінь,
Позасинали срібні ясени…
Птахи летять кудись у срібну просинь
І щось кричать мені з височизни…

Хто ж винен в тім, що Мрія запізнилась?!
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
І розчинилась смутком на вустах…

comment Коментарі (0)

Ти надзвичайно мила і
вродлива,
Прекрасна, наче мої почуття
Замріяно, усміхнено,
грайливо
І ніжно Ти ввійшла в моє життя…

comment Коментарі (0)

Мрія

В далеких небувалих берегах
там де сонце спекою палає
кожний день мов місячна зоря,
чудовий край - незбагненних бажань.


Тепло душевне, очі блискавичні
радіє серце майбуття,
один лиш погляд, одне лиш слово
замінуть разом колосок життя.


Прекрасне, чисте небо солов'їне
таке незвичне до сих пір,
загадкове мариво пухнасте,
казкова казка моїх найкращих мрій.

comment Коментарі (0)

***
Чому мені подобаєшся Ти ?
Корали вуст… і очі – світло-сірі…
В них бачу я бурштинові світи
І щирість віри у людській зневірі….

Веди мене у місячні сади,
Замолюючи сум гріхопадіння…
А краще - лихоліття відведи,
Моя Жага, Печаль передосіння…

А ще - любов'ю щем залоскочи…..
Моя ти Доле… Пісня лебедина…
Й вустами ніжними прошепочи -
Чому у нас для Щастя лиш година ?

Чому такий несправедливий світ ?!
Чому так швидко вранці сонце сходить ?!
Чому так ніжно в’яне первоцвіт ?!
І смуток за минулим не проходить?!…

comment Коментарі (0)