RU UA

ВИШНЕВИЙ вірш. ТРАВЕНЬ.

Наді мною глибоке й далеке
Синє небо, прозоре й несправжнє.
Та застигли у ньому лелеки –
Незворушні, великі й поважні.

Тільки ми – небо, я і лелеки,
Ще – трава та ще – сонце вогненне.
Аж повітря дрижало від спеки
Та кидало жарини на мене.

Так приємно той спекотний згусток
Обпікав мою ніжную шкіру,
Вишні вихором білих пелюсток
Холодили оголене тіло.

Я – сама, ти – на іншій планеті.
Що з тобою, я й гадки не маю.
І шукати не буду, далебі,
Все забуду, тебе не згадаю.

Не згадаю під вітами вишень,
Ти - в пустели, чи, може, десь в тундрі.
Так, забуду навік. Чи на тиждень.
А можливо, ... лише на секунду.

comment Коментарі (0)

ФІАЛКОВИЙ вірш. БЕРЕЗЕНЬ.

Я самотужки віднайду весну,
Якщо вона в снігах десь заблукала.
Шукать піду, ба навіть не засну,
Такою відчайдушною я стала.

Я буду впертою, неначе віл.
Я перестрибну щонайширшу прірву.
Піду за спалахом ранкової зорі
І не злякаюсь річкового виру.

Я віднайду весну серед зими,
Бо в серці розквіта таке кохання,
Яке жадаємо пізнать всі ми –
Сердець, і дум, і рук, і снів єднання

comment Коментарі (0)

Ми іноді так намагаємся сказати
Але не кажем бо немає слів
Ілиш тоді ця пісня помагає
вона є радником в житті

І ми співаємо коли так сумно
і саме так ми забуваєм нашу біль
і ми виказуєм все те шо зберігалось
все те що було у житті

Коли вже так погано і тривожно
коли ці сльози беруть тебе в полон
ти віддаєшся їм йдеш в ту мить тривоги
і лиш милодія послаблюю цей тон

коли зірки для тебе нерозсудні
коли ти не любуєшся всім цим
ти пропадаєш як людина,особистість
і ти мандруєш світом своїх мрій

Коли не замічаєш ти доріжок
що так ведуть тебе в обман
ти є наївна і не сильна
і ти не думай що це твій роман

коли ти не захочеш жити
коли руйнуються казки
тоді тепер ти не людина
ти не живеш, існуєш ти..

Нам не потрібно перейматись
потрібно жити жити тільки
щоб памятали тебе люди
щоб не життя а це був рай.

ми потрібні цьому світу
адже без нас він є ніхто
але потрібно нам любити
кожну дрібницю і кожне барахло

нам потрібно замічати
всі тих хто раніше нас не бачив
ми живемо щоб творити
і щоб усе було інакше

comment Коментарі (0)

Це абсолютно дивне відчуття,
Навколо дивно все якось,
Та чомусь тих сліз лиття -
вже в який раз,невідбулось.
Ходили і шукали ніжність слів,
Та переступили ми за ту межу,
І підібрати слів ти не зумів,
І я тобі вже в соте це кажу,
Та ти літав неначе вітер
Із порохом у руках,
І на шляху здував всі квіти,
Здувалось все,здувалось у думках.
А небо відчувало квітів біль,
Із сумом на них дивилось,
Ти так задумано летів,
І все задумане здійснилось.

comment Коментарі (0)

Ти-моє натхнення
Моя молитва до Бога
Прохання благословення
Ти-моя перемога.
Ти-недоспані ночі і дні
Втілення мрій і бажань
Лиш тебе бачу я уві сні
Ти-причина у себе моїх поринань.
Ти-моє сонце,
Що світить щоранку.
Ти-бездонний місяць мій,
Що залишає відбиток на ґанку.
Ти-солодкий присмак на моїх губах
Щохвилини линула б до тебе.
Танула б в твоїх руках
Нічого більш мені й не треба.
Ти-причина мого душевного болю,
Який не стихає умить
Від тебе давно уже хочу на волю
Та усмішка твоя мене полонить.
Ти-частинка нестримного серця мого,
Що б’ється і б’ється…за тебе болить
Частинкою хочу бути твого
Без тебе воно болісно так і щемить.
Ти-моє щастя, радість моя
Робиш мене щасливою щиро
Настрій піднімаєш мені ти щодня
Коли поглянеш у оченята…так мило.)
Ти-кожна сльозинка в моїх очах,
Лиш тобі мої сльози присвячені
Наша історія в наших руках
Маю надію…не все ще утрачено.!

comment Коментарі (0)

На дворі дощ ... Чи то він плаче чи сміється
Не можу розгадати ,що він шепотить.
Напевно , плаче ,бо не може зупинитись ,
А так буває , як душа моя болить.
Так би хотілось з ним поговорити ,
Довірити всі болі і жалі ,
І ми би поплакали у двох , як діти...
Згадали б сонячні і теплі літа дні.
Згадали би дитинство - щире і наївне ,
Як бігали удвох босоніж по траві ,
Чекали , що закінчиться холодна осінь
І рахували б знову в небі журавлів.
І я розказую йому про все на світі ,
Гуляємо удвох по росяних стежках ,
А крапельки біжать по мокрому волоссі ,
І сльози котяться гарячі ро щоках.
Згадали ми і про розбиті мрії ,
І про того , хто дарував колись любов ,
І що тепер лишились втрачені надії ,
Та в жилах досі ще не охолола кров.
І час летів , а ми все говорили ,
Дощ сумував за літом ,а я разом із ним ,
І так яскраво нам зіркм світили ,
І все здавалося таким постим.
Враз дощ пройшов ... З'явились нові мрії ,
З-за хмари сонце світить
Надворі осінь золота
З дощем минули втрачені надії ,
Він ще прийде поплакати ,
та вже не у моє життя...

comment Коментарі (0)

Крила
У лебедя крила з краси,
В метелика крила з любові
В людини ж вони з доброти,
із чистої,вічної волі
Людина літати вміє,
Та не в житті ,а в мрії
На крилах несеться вона,
В світи чарівні і красиві,
Де чекають її в небесах,
Янголи,що здійснюють мрії!

comment Коментарі (0)

І не побачить риба у воді,
усіх подій, що над водою.
Як лелека хоче вхопити її,
стоячи на лапі, над водою.
Бо риба та, що плаває в воді,
все дивиться довкола.
Не сприймаючи в житті,
того, що їй даруй та свобода!

comment Коментарі (0)