RU UA

Світ, Бог створив для того,
щоб панувало в нім добро,
але тепер на світі люди *милі*
і не послухали Його...
Чому так легко засмітили Землю ми,
а потім Бог так важко все *змітає*?!
Не знаєш відповідь?!
А я скажу -
Тому, що лише Бог,
про всіх нас дбає!
А ми невдячно живем далі...
Незнаючи, що прийде день,
Який позмінює усе.
І забере життя всіх тих людей,
які жили без Нього...

comment Коментарі (0)

Як швидко ми ідем стежками,
Незнаними шляхами мрій,
Все тими рідними горбами,
Де сонце гріє серця біль.
Для патріота юне серце,
Ще не болить - бо молоде,
Бо серце знає що від нього,
Залежатиме майже все.
Я не викрикую ніколи,
Що патріот я просто так,
Для мене патріот - це слово,
Запрограмоване життям,
В якому криється завзяття,
За рідну землю, за людей,
Які століттями вмирали,
За кращу долю всіх дітей.
Сьогодні ми на цій стежині,
Де вітер, дощ, іде гроза,
Жадаємо відкрити в серці,
Довіру в світле Майбуття....

comment Коментарі (0)

Якого кольору твій світ?
Яким його ти бачиш серед ночі?
У час, коли забуті безліч бід
Коли від втоми закриваєш очі...

Коли пірнаєш в володіння сну
Стає він білим, чистим як дитинка
Прощає всі образи і вину,
Твій світ є ніжним мов пухка хмаринка...

Однаковим він є в цей час для нас
Та лиш прокинувшись і зрозумівши ДЕ ми,
Забарвлення міняє в раз-
Підкидуючи кожному свої проблеми...

Блакитний - істина, невинність, миролюбність,
Червоний - пристрасть, сила і життя...
Зелений - ревнощі, надія, неприступність
А жовтий - творче, сонячне буття...

Тож оберіть яке ВАМ до вподоби
Забарвлення навколишнього дня.
Тільки б робило людям добре,
А ВАМ лиш радість й самовизнання.

comment Коментарі (0)

Нас життя по своєму любило,
то у льоді деколи в вогні.
Та душі дитячій були милі
маммині шкарпетки вовняні.
Не у маркетах тоді блискучих
одяг нам купляли, були дні
чоботи намотані онучі й мамині шкарпетки вовняні
Солодко і гірко в нас все було
Цілий світ,країни чарівні.
В подорож безпечно ми вдягали мамині шкарпетки вовняні.
Виростають вже і наші діти,
Та й онуки бігають малі
Але квітнуть мов у полі квіти
мамині шкарпетки вовняні.
Мало сплять натомлені повіки
Хочеться на головній стіні,
в рамку і повісити навіки мамині шкарпетки вовняні

comment Коментарі (0)

Скажіть же ви, люди , чи вмієте жити?
Чи вмієте радість узяти за руку?
Чи вмієте так , назавжди полюбити?
Чи вмієте суть всю пізнати, науку?
Напевно що ні, і життя ваше сон,
Де завжди йде дощ і виблискуюсь грози.
Можливо потрібно змінити цей фон?
Та витерти ці безкінечнії сльози.
Навчитись любові, навчитися жити,
Радіти моментам, стрибати як діти,
Сім’ю та близьких так сильно любити,
Тоді зрозумієте – що значить жити!

comment Коментарі (0)

Що залишилося в нас. Ця надія?
Вічний та марний, цей подив сумління?
Віра в любов! Віра у щастя! Мрія...
Віра у те що життя ще триває,
Навіть якщо пережив потрясіння.
Ту справжнюю віру - потрібно знайти,
Ні за монети, за срібло придбати.
Шлях той потрібно в одинці пройти,
Надію та віру потрібно пізнати.
Пізнати, як ми пізнаємо себе,Бо
Віра й надія - в життя нас веде.

comment Коментарі (0)

ось тихо з неба летить сніг
і легко падає біля твоїх ніг
а ти все йдеш кудись поволі
ніби не чуючи тих криків долі

тобі здається все погано
та висновки робити рано
не старайся щось комусь доказати
не спіши все добре забувати

якщо тобі у серці щось болить
згадай якусь прекрасну мить
подзвони до рідної людини
поговоріть дві-три години

не сумуй ніколи будь щаслива
не чекай від когось дива
завжди будь дивом ти
й крокуй спокійно до мети

даруй комусь своє тепло
забудь усе таке як зло
ти просто будь завжди на позитиві
і всі з тобою теж будуть щасливі

comment Коментарі (0)

сиджу і думаю сьогодні я
ну як же швидко крутиться земля
ну як же швидко світ себе міняє
і разом з ним усе святе зникає

проходить день проходить два
і от уже чогось нема
зникає дружба і любов
і темнота приходить знов

один день друзі
другий ні
один день любить
а на другий серце у вогні

і так це правда нинішніх холодних днів
уже не чути у душі щасливий спів
природа ніби вимерла і все
і людські душі до красивого вже не несе

вже ніхто не цінує людину
і усі забули про її середину
усі забули що у неї є почуття
і так по-маленьку висихає душа

і проміння від сонця уже руйнівне
хоч комусь здається це все незначне
та постає питання
як так далі жити
і я відповім вам
потрібно просто любити

comment Коментарі (0)