RU UA

Роки давили душу, ніби спрут
Часів минулістю відвертою,
Борсався з істиною впертою,
Все витратив розорений банкрут.

Загублений дорогою талант...
Кидалась доля рукавичкою,
Дуель з собою стала звичкою,
Життя-суддя, єдиний секундант.


Без кофеїну каву не люблю,
Без щирості відносини в ігнорі.
Людей брехливих чую й не терплю,
Їх наскрізь бачу, бо вони прозорі.

Я не люблю й не п"ю солодкий чай,
Бо терпкістю смакую запашною,
Подобається, як горить свіча
Мою кімнату робить затишною.

Я так багато маю мрій та марень,
Старіти намагаюся красиво.
Буває дуже лячно, коли дурень
Поводиться зухвало та властиво.

Слова беру, як пазли у рядки,
Обожнюю я з них складати рими.
Ночами світять за вікном зірки
І вітер старий бродить за дверима.


В житті бувають перешкоди.
Часи, коли одні незгоди.
Але є один секрет,
Котрий змінить сумний сюжет.
Дивися завжди вгору
Не смій журитись знову.
Життя таке чудове,
Мов фарби різнокольорове!
Ти лиш поглянь на небо,
Ним завжди милуватись треба!
Чи день це буде, може ніч.
Це не така важлива річ.
Можливо, сонця ти не бачиш?
Нічого, в душі його ти передбачиш.
Дивися завжди вгору,
Свою тугу відправ в дорогу!
Радій ти кожній миті,
Нехай все буде в оксамиті!

comment Коментарі (2)

Шкода, що час не можна зупинити.
Свої слова й думки змінити.
Палкі моменти щастя повернути,
Сумні події назавжди забути.

Як важко згадувати те,
Що рік тому було святе.
Що гріло душу в сумні дні,
Коли ти був на самоті.

Я не забула ті щирі слова!
Від них на душі була вічна весна.
Я не забула ті погляди ніжні!
Вони як сніг були білосніжні!.
Шкода, що час не можна зупинити
Палкі моменти щастя повернути...

comment Коментарі (0)

Ой, що ж то діється ?
Ой, що ж то буде?
Ми всі віримо,
Що настане чудо.
А яке? Ніхто не знає,
Але кожен мріє,
Що колись ми будем жити,
А не просто тліти ...

Будем жити і радіти
І всміхатись сонцю.
Дякуємо вам за те,
Що сонце в віконці.
А кому? Та тим...
Хто з неба за нами слідкує
За " Небесну сотню" ,
Що життя дарує.

Цих людей уже немає ,
Але вічно будуть,
Їх думки отут літати.
Щоб була свобода...
За це слово полягли.
А ми будем знати,
Як життя своє прожити,
І їх пам'ятати.

Все ми зробимо для того,
Щоб Україна жила,
І навіки збережемо
Слово - Україна!

comment Коментарі (0)

Поволі сам для себе,
Втрачаю значення.
У голові чомусь крутяться,
Пусті побачення.

І ніяк не стихають
Розмови-напасниці
Логічні й жорсткі,
Причини і наслідки.

І з малку самого
Я замовк словами,
Граю роль німого,
Спілкуюсь думками.

Роки минають.
Мене - щораз менше,
Я чогось чекаю,
Зараз, ніби вперше.


Мамо, матусю, рідненька
Лину до тебе серденьком
Розумом я розумію,
Що не побачимось ми.

Як ти себе почуваєш?
За мною спостерігаєш?
Поради даєш, я знаю
Мене ти бережеш.

Матінко, мамо, найкраща
Поряд зі мною ти.
Дітки мої підростають,
Їх не побачила ти.

Все, що я зараз маю,
Уклін тобі до землі,
Велике тобі спасибі,
Зате, що була ти...

Маленька, рідненька, кохана
Ти з неба за нами дивись,
Я знаю, ти поряд з нами,
Приснись мені, мамо, приснись...

comment Коментарі (0)

Дорога простягнулася вперед,
Трамвай промчав як метеор,
Повіз людей, задуманих планет,
Кого до раю, декого в шеол.

Я був колись малим, не так давно.
Життя здається як мяка резина.
Прожиті вчинки, і падінь ярмо,
Самотність, критика; пліч-о-пліч з ними.

Мій ворог переслідує, не відстає,
Приймає все нові обличчя.
Час іде, ріка виблискує й тече,
Тільки я, і більш нікого на зупинці.