RU UA

Шкода, що час не можна зупинити.
Свої слова й думки змінити.
Палкі моменти щастя повернути,
Сумні події назавжди забути.

Як важко згадувати те,
Що рік тому було святе.
Що гріло душу в сумні дні,
Коли ти був на самоті.

Я не забула ті щирі слова!
Від них на душі була вічна весна.
Я не забула ті погляди ніжні!
Вони як сніг були білосніжні!.
Шкода, що час не можна зупинити
Палкі моменти щастя повернути...

comment Коментарі (0)

Ой, що ж то діється ?
Ой, що ж то буде?
Ми всі віримо,
Що настане чудо.
А яке? Ніхто не знає,
Але кожен мріє,
Що колись ми будем жити,
А не просто тліти ...

Будем жити і радіти
І всміхатись сонцю.
Дякуємо вам за те,
Що сонце в віконці.
А кому? Та тим...
Хто з неба за нами слідкує
За " Небесну сотню" ,
Що життя дарує.

Цих людей уже немає ,
Але вічно будуть,
Їх думки отут літати.
Щоб була свобода...
За це слово полягли.
А ми будем знати,
Як життя своє прожити,
І їх пам'ятати.

Все ми зробимо для того,
Щоб Україна жила,
І навіки збережемо
Слово - Україна!

comment Коментарі (0)

Поволі сам для себе,
Втрачаю значення.
У голові чомусь крутяться,
Пусті побачення.

І ніяк не стихають
Розмови-напасниці
Логічні й жорсткі,
Причини і наслідки.

І з малку самого
Я замовк словами,
Граю роль німого,
Спілкуюсь думками.

Роки минають.
Мене - щораз менше,
Я чогось чекаю,
Зараз, ніби вперше.


Мамо, матусю, рідненька
Лину до тебе серденьком
Розумом я розумію,
Що не побачимось ми.

Як ти себе почуваєш?
За мною спостерігаєш?
Поради даєш, я знаю
Мене ти бережеш.

Матінко, мамо, найкраща
Поряд зі мною ти.
Дітки мої підростають,
Їх не побачила ти.

Все, що я зараз маю,
Уклін тобі до землі,
Велике тобі спасибі,
Зате, що була ти...

Маленька, рідненька, кохана
Ти з неба за нами дивись,
Я знаю, ти поряд з нами,
Приснись мені, мамо, приснись...

comment Коментарі (0)

Дорога простягнулася вперед,
Трамвай промчав як метеор,
Повіз людей, задуманих планет,
Кого до раю, декого в шеол.

Я був колись малим, не так давно.
Життя здається як мяка резина.
Прожиті вчинки, і падінь ярмо,
Самотність, критика; пліч-о-пліч з ними.

Мій ворог переслідує, не відстає,
Приймає все нові обличчя.
Час іде, ріка виблискує й тече,
Тільки я, і більш нікого на зупинці.


Немає слів... Немає прози
Немає ніжності в очах
Це час якогось передгроззя
Болить душа, немає втрат

Байдужий радісний світанок
І райдуга вже не така
Не знає місяць горностайок
Часоплин зник... Марні слова

comment Коментарі (0)

І... завжди повертаємось на початок
Щоб згадати, знайти і сказати люблю
Ті місця, що залишили в нас купу згадок
Не забудуться і підуть по життю

Ми щораз починаєм з початку
Кожен день, кожна мить - новий старт
І закінчивши малювати квадрати
ми йдемо наугад

Та, буває ми згадуємо знову,
Звідки ми і чому ми прийшли
І тоді, знову згадуєм мову
Якою спілкувались батьки

comment Коментарі (0)

Всі люди у сажі,
Немає вже чистих.
Тепер усі грязні,
Тепер усі грішні!
І дим замість легких,
І кров вже не чиста.
Земля вже не світла-
Вином вона вбита!
Немає дітей вже-
Вони вже дорослі.
Немає дорослих-
Вони наче діти.
Немає стареньких-
Вони вже на небі.
Дощем плачуть гірко:
- "Рятуйтеся діти, тікайте з планети,
Вона вже не чиста, а кров'ю залита, і в крові, як в лужі купаються "свині", що землю цю вбили, її вони з'їли, її і добили, і фаршем зробили!"
Війна тут як свято,
А люди забава.
Вмирають герої-
А свині в палатах.
Вмирають герої-
Заради забави!
Щоб свині в палатах-
Сиділи в халатах.
Й сміялись над нами,
І над бійцями,
І над землею,
Що їх захищала.
Яка вже побита-
Неначе каліка!
Стікає вся кров'ю-
В ворожих набоях.
І все ради сміху,
Все ради сенсацій,
Все ради забави-
Для свиней в палатах...