RU UA

Усе ти маєш витримать в житті,
І біль, і втрату, і розчарування,
Зіграти на обірваній струні,
Повинно й нерозділене кохання.

Страждання твого острівець
То є твоя - рушійна сила
Дороги ці дає тобі творець
Про інше якби не просила.

Життя летить, а витримки все менше,
З очей твоїх, скотилася сльоза:
Подібне проживаєш ти не вперше...
Та сльози це лише - роса..

А ти подумай!Може стане легше!
Де оступилась?І чому все так...
Чому життя тебе все теше
І як вібдитись від його атак...

Піднятися і знову далі йти!
Слабак зробити так не зможе!
Повинна шлях ти свій пройти,
А хтось тобі у цьому допоможе.

Є в кожного споріднена душа,
І в кожного - своя підтримка.
Випробування коштує гроша:
І тут лише ми, - тимчасова перетримка!

Ти не дивись назад- загублене не повернеш;
Ціни своє ти сьогодення,
Тоді ти й щастя віднайдеш,
Умій любить! Умій просить прощення!

Viktoria Sakalosh(с)

comment Коментарі (0)

В минуле вже не має вороття;
І в подумках, цю ношу не носи.
Бо так і промайне твоє життя!
Й майбутнє вчасно може не прийти.

Іди вперед! І не топчи назад стежину,-
Ти будь сильнішим, за бажання ці.
Життя летить у буднях безупину,
А ти його все ловиш... у висохшій ріці!

Ти не читай, уже прочитану сторінку,
Перегорни її, почни читать нову.
Лиш за прожите все - постав собі оцінку,
І не бери на себе, за когось іншого вину!

Ти залиши в минулому людей;
Які теперішнє уже твоє, не ділять,
І проведи до сьогодення паралель;
Адже не всіх одним тенетом мірять.

Міняється усе. Місця, та люди...
Міняєшся з роками навіть ти.
Та істина проста!Що було,- того вже не буде;
Що пройдено,- того вже не пройти!

...В минуле вже не має вороття...
Хоч як не змінюй, - ти обставини життя...

Sakalosh Viktoria ©

comment Коментарі (0)

Періоди в житті бувають,
Коли спустошена душа:
Коли сльози пронизають,
Коли болить сильно вона!

У ті хвилини ти так хочеш;
Розкрити душу...Будь - кому...
Чи маєш сили? І чи зможеш?
Ти закінчИти цю війну?

Сама собі і є противник;
Та борешся із усіх сил.
І ти шукаєш знову винних,
Хто обрізає тобі крил...

Сама себе ти на коліна,
Кладеш, й не можеш більш літать;
І так проходить кожна днина...
І сил нема де більше взять...

Такі періоди бувають,
І їх багато у житті.
Вони тебе опустошають,-
І заселяються в душі.

Втікати з відчаю не можна,
Прожити можна,- тільки це;
Собі лиш доказать ,- непереможна,
І розірвать страждань кільце.

Viktoria Sakalosh©

comment Коментарі (0)

Я лину знов і знов-
Думками у дитинство...
Де дівчинка мала,
Розсипала намисто!

Де трепетна любов,
Яка оберігає-
А щире слово мами-
Її так зігріває.

Куди би не дивились,
Малі дитячі очі-
Крізь бачать лиш добро...
І не бояться ночі!

Туди де завжди тепло,-
І затишно душі...
Де погляди сурові-
А іноді й смішні...

Де безтурботні "ігри",
Без болі...і без сліз....
Та все ж...Усі проходять-
Через дитинства міст.

Залишивши частинку,-
Спогадів в душі,
Дитинство час від часу
Нагадую собі....

І їх не відібрати!
Бо воно моє!
Коли на серці сумно
Сил мені - дає.

Хоч воно й минає,
Та залишає слід-
А коли ти виростаєш,
Шле тобі привіт....

Viktoria Sakalosh ©

comment Коментарі (0)

Життя дає тяжкі уроки,
І раптом крила відбирає на льоту.
Під цю тужливу, довгу ноту,
Що часом виливається в роки,
Воно і гордість ставить на коліна,
І сили зводить на нівець.
І часом думаєш: "Кінець..."
А ні, нова сторінка, шлях,
Який між тернами думок проляг.
Яким пройшовши, станеш ти сильніше,
Але ніколи вже не буде, як раніше.
Ніколи вже не буде, як колись.
Та не здавайся, вір, молись...
І коли втримаєшся на ногах,
Коли не пустиш в серце страх,
Душа пройде лавиною розчарувань,
І загартується вогнем випробувань.
Ти станеш йотою сильніше,
І вже не будеш, як раніше.
Лише надія завжди має тліти,
Не дай їй повністю згоріти.
Вона маяк серед життя,
Що проведе крізь небуття,
Що мужність дасть і нові крила,
Тож ти не бійсь, розправ вітрила!..

comment Коментарі (0)

По тріщинах небес пішли удари грому,
До спраглої самотністю землі.
Стартують мрії з тихого аеродрому,
Покинувши протоптані щаблі.
І заклик жити розтинає тишу
І я з колін спинаюсь догори.
І вітер змін уже колише душу,
Дивись в своїх тривогах не згори!
Я ще навчусь щаслива бути,
Свої печалі я тобі прощу.
І всі незгоди дам забути,
І руки стомлено не опущу.
Безглузда ця війна уже втомила,
Складемо зброю, зложим крила,
Підпишем мир, достатньо ран,
Нехай любові змиє океан.
Чи дійсність це була чи просто сон,
Свободою просочений озон...

comment Коментарі (0)

Заколише верба свої мертві віти,
Відлік стомлено спинить час.
Стільки смутку, що й нікуди діти,
Стільки тиші, а в ній обрАз.
Понесуть мене темні води
І омиють холодну печаль.
Я співатиму гімни й оди,
А вода тихо змиє жаль.
Змиє кривди і змиє горе,
Стане серце чистим листом.
По коліна знов буде море,
А погане все стане сном.
Я візьму акварель у руки,
Лиш яскраві барви довкола,
І слідів не залишу від муки,
По воді підуть райдужні кола...

comment Коментарі (0)

Все частіше задумовуєся що життя минає
Що далі? Можливо і вічність
Здебільшого тягарем своїм підминає
Бадьорить як мураха у січні

Кидаючи погляд на своє минуле
Взагалі ти часом херієш
Не те щоб погано чи частково забуле
Все просто, буває хворієш

Життя пролітає порізане ранами
Чи тліє як фільтр сигарети
Кохання свого ми стаємо наркоманами
Навкруги всі знавці і естети

Чи й справді талановиті не бувають щасливими
Хоч справді багато проблемних
Топлять будення в оковитої зливами
Під гнітом життя днів буремних

Зникаючи інколи із країв географії
Нас знаходять між світом і часом
Замолюєм гріх у церковних парафіях
Усіляким зручним для нас засобом

comment Коментарі (0)