RU UA

Злечу до неба .
Запалю усі зорі ,
Щоб осіяли твої дороги .
Зберу для тебе усі квіти ,
Що є на цім світі .
Я для тебе моя мила ,
Розведу чорні хмари ,
Щоб грози тебе не турбували .
Молюся за тебе пташко ,
Щоб сили не покидали .
Моя матуся , моя кохана ,
Вклонюся низенько за життя , що подарувала .

comment Коментарі (0)

Мамо !Покохала я не того ,
Що ж скажуть люди.
Вкрала чужу долю ,
Мамо що ж зі мною буде ?

Любила, вірила, чекала,
Що зараз з’явиться, прийде.
Лише не думала й не знала,
Що щастя то чуже.

Мені так самотньо,
А навколо люди .
Мамо , серце вже не б’ється ,
Мамо що ж зі мною буде ?

comment Коментарі (0)

Малюю я серце твоє на склі
Вкладаю всю ніжінсть у дотик
Покотилися краплі по ньому малі
Мов маленькі криштальнії сльози

Я чула тоді лише вітер гучний
Із вікна вириваючісь звуки
Звуки тих наших,заплаканих мрій
Про які не хотілось вже чути

Та минає вже час...
І не місяць... Не два...
І ти кажеш собі:''Почуттів вже нема!''
Та лишається рана в душі...

І здається пройшли...
І та люта зима ,
І весна яка була непривітна,
Де було без тебе так важко,однак
Не покидало мене те світло,
Та всерівно,всерівно хотілось кричать
Ти вернися,вернись моя пташко
Тільки тобою мені хотілося жить
А зараз без тебе так важко

comment Коментарі (0)

Любов - це насмерть...
Любов - це на вік
Любов - це не вірш
Й вона не без рим

Любов опаляє, окрилює, рве
Вона нищівна, руйнівна і багата
Любов це не щось, любов - це все
Життя без любові - це марна трата

comment Коментарі (0)

Жарт


А Киця Муся — чепурна,
В Мацюні є пухнастий хвіст,
Муркоче ввічливо вона,
Все цупить, слухає та їсть!

Муся, Муся, де порічки,
Рибка де і галушки?
В Киці вушка невелички,
А у вушках — затички!

“Муся, Муся! Дрибки, дрибки!
Ти муркочеш, наче скрипка!
Соромно за тебе нам:
Потягла смачненьку рибку!
Киця слухає - “Ням, ням!

Хай вам всячина усім -
Я не слухаю, як їм!”

comment Коментарі (0)

Наша любов - це щось інше ,
Це подарував нам Бог,
І тільки для нас обох .
Коли я плачу , ти відкриваєш свої крила .
У нашого корабля міцні вітрила ,
Разом ми подолаєм усі стихії .
Наша любов неземна,
Вона безмежна ,як океан .
У ній немає місця для безглуздих драм .
Це не любов , це дещо більше .
Нам не потрібно зайвих слів ,
Лиш погляд і дотик руки.

comment Коментарі (0)

Пригорнись до мого серця ,
У ньому квіти розцвіли.
Як затишно в цей вечір ,
Цвіркочуть стрибунці.
Так тихо й солодко ,
Весна шепоче травами .
А за вікнами зорі ,
Розливаються каналами .
Як чисте джерело ,
Твої бездонні очі .
Тільки вони мовчать ,
Як прокляті .
Холодні твої руки ,
А в душі хуртелиця .
Замерзле серце ,
Так і не прокинеться .

comment Коментарі (0)

Послухай, друже. Ми не розмовляли.
Наш спільний сад вже вкрили бур‘яни,
Померли квіти, пелюстки зав‘яли
І більш не буде нашої весни.

Послухай, друже. Можеш мене чути?
Стежини наші стерлися з землі.
Місця, в яких ми мали бути,
Сховали в темних водах ручаї.

Послухай, друже. Ми самі змінились,
Тьмяніє наша гама кольорів.
Врізнобіч бігли, у кути забились,
Під ноги дивлячись, стояли угорі.

Послухай, друже. Це обов‘язково?
Кому я намагався довести —
Якщо я не промовлю знову
Твоє ім‘я, то з думок злинеш ти?

Послухай, друже… Справді дуже шкода.
Ми мусили завжди її тримать,
Ту хворобливу, болісну угоду,
Де рук твоїх я мав не відпускать...

Послухай, друже. Прошу, лиш послухай.
Я міг зректись своїх очей і вух,
Але не пам‘яті, не того духа,
Що звався так: «мій давній кращий друг».

comment Коментарі (0)