RU UA

Тобі морщинки ,мамо, до лиця
Та все ж пробач за ті що через мене
Пробач ...
Що ваші з татом люблячі серця
Не раз боліли через мене... , нене ..
...
Сиве волосся в тон сірих очей ...
Та все ж пробач , за те що через мене ...
Сотні було недоспаних ночей

твоя любов щось просто незбагненне....

В твоїх очах бездонний океан
Та ти Пробач за сльози ті що через мене
Ти попри все мов вітер ,що жине туман
Від бід мене оберігаєш , нене...

Пробач , за втому , за біль , за сльози
Ти ,мамо ,як ніхто серце розполюєш в морози
Автор : Загаровська Аліна
@linka_zaharovska_

comment Коментарі (0)

Ти прийдеш до мене уві сні
Й тихо промовиш на вушко
Кохана люблю я тебе
А я гірко заплачу в подушку
Як би хотілось мені
Повернути той серпень
Де ми двоє одні
В нічній тишині
Де на вушко мені
Ти шепочеш слова
Які тепер мені
Щоночі сняться.

comment Коментарі (0)

Понад усе люблю я літні вечори
Де зорі зверху ясно світять
Нема тої пекельної жари
Лиш прохолода літня
Понад усе люблю я літні вечори
Де тишина блука в повітрі
Немає кращої пори
Ніж літні вечори .

comment Коментарі (0)

.Першої дотик трвички легкий
Стомлене тіло немовби цілує.
Лігши на землю, я бачу , що світ
Навколо мене ще й інший існує.

І коли очі мої хоч на мить
Стануть дивитись очима мурахи,
То велетенськими зразу стають
Крила тієї маленької птахи.

Групкою, наче ялинка, росте
Лікарський хвощ польовий на узбіччі
Як вантажівка велика , гуде
Хрущ, що повзе на моїм передплччі.

Тільки, мабуть, ще нічого не знає
Виючий вітер, що сум навіває.

comment Коментарі (0)

Пригадався мій старий вірш написаний ще в грудні 17 року

Привіт моя ти радість і мій сум
Давно не бачились, давно не говорили
Скажи кохана чи це правда, чи це сон
Чи й справді ми так міцно полюбили

Можливо це проходить із часом
Та й досі мені сняться поцілунки
Щаслива мить як були ми разом
І відстань не зіпсує ці стосунки

Ти й справді моя радість, моя біль
Хоч ти далеко, але завжди ми з тобою
Як йду я, бачу поряд твою тінь
Що завжди поруч, ти весь час зі мною

Моя любов пронизана в роках
Це гомін серця вкрите сивиною
Твоє обличчя, наші діти на руках
Це справжнє щастя навіть поряд буть з тобою

Мій ангел ти що змушує страждать
Що серце рве і склеює шматочки
Ти та, кого я буду вічно ждать
Куди б не кинуло життя, в які куточки

comment Коментарі (0)

Напиши мені пару речень
Напиши мені що турбує
Які зустрічі були доречними
А які ти швидко забудеш
Розкажи мені що ти думаєш
І душа що відчуває
З ким стосунки тримаєш дружніми
Кого взагалі не сприймаєш
Поділися сонячним світлом
І придай своєї наснаги
Ми завжди залишаємся дітями
І уваги завжди для нас мало
Все мине, все завжди проминає
Після ночі приходить світанок
І слова вважають пророчими
Ті що сказані кимсь на останок
Ти приходь хоч ві сні на світанку
Щоб не встиг я тебе забути
Обійми мене що є сили
Й нагадай ти себе розкуту
Хай життя порізане ранами
Та запаяне церковними свічками
Любов чекає до останнього
Та прощається з терпінням та звичками

comment Коментарі (0)

Знову невщухає дощ, сказилася погода
Від ранку і до сивої зорі
Закрила все крім посмішки негода
Ховає посмішка біль вмерлої душі

Немає вже нічого, треба жити
Черговий раз вдягаю я уста
Якби я зміг почав би з горя пити
Розриваючи чергового листа

Немає вже надії в воскресіння
Давно розмито часом відчуття
Десь чув що є любов спасіння
Моя любов забрала і життя

Кричу у вирій я несамовито
Так хочеться зробить останній крок
Давно померло серденько розбите
Тримаючи черговий твій урок

Поставила мене ти на коліно
Моє життя, мій янгол і любов
Піду я сам, я встану неодмінно
Я піднімусь хоч стигне в жилах кров

Я посміхнуся знову своїй долі
Надіну звичний всім веселий грим
Закрию посмішкою вхід до свого болю
Даючи волю ночі в царстві рим

comment Коментарі (0)

Мріяв він про неі, як колись
Прокидавсь він з нею до світанку
Подумки писав він знову лист
Розривав він серце до останку

Мріяв він про неі як колись
Ніби не було тієі ночі
Що звела іх разом, як колись
Вітерець із сутінків шепоче

Підіймав свій погляд догори
І думки заполоняли мріі
Погляд випромінював той крик
Що згорав під сонцем без надіі

Все було як вперше, як колись
Вітер про любов свою шепоче
Руки немов зміями сплелись
Час лиш зупинитися не хоче

Мріяв він про неі як колись
Прокидавсь він з нею на
світанку
Знову починає свій він лист
І в вуста цілує фото зранку

comment Коментарі (0)