RU UA

Край темного вікна стояв, як тінь,
Похмурий Зевс. Цигарка в нього тліла.
Утомлений від власних повелінь,
Утомлений від влади і від сили...

За вікнами вітри здіймали дим,
Несли його над злим і добрим світом,
Над маревом дощів... Тоді із ним
Прокинулась богиня Артеміда,

Рукою натягала тятеву,
Пускала в темінь мідні гострі стріли,
І Артеміду — сонну, ледь живу —
Боги і німфи більше не зустріли.

Зітхав вві сні тривожний темний світ,
Лишився без богині і без лука...
В той час розгублений сумний Аїд
Заламував від горя білі руки,

І Персефона ринула у тінь,
І опустила добрі світлі очі...
І не було спокійних сновидінь
У ті чужі, печальні, дивні ночі.

А Зевс стояв край темного вікна,
Цигарка тліла димом так химерно,
Коли ішла по пагорбам одна
Богиня, заблукала діва — Гера.

Олімп укрив гіркий одвічний квіт,
А друзі повмирали ворогами...


Як дивно... Ще живий і теплий світ
Було убито власними богами.

comment Коментарі (0)

Білі лапи, білий хвостик,
Карі очі, круглий носик.
Милий ангел-розбишака –
В Ясі є тепер собака.

Друзі кличуть їх гуляти,
Та пора собаці спати.
«Ой, як шкода нам, дівчата –
Завтра зустріч, зараз хата!

Песика мені ще треба
Научити трюкам різним –
Буде точно аж до неба
Плигать із обличчям грізним!

Вивчу я тоді собаку,
Ми поїдем на виставу.
Судді зразу з переляку
Нам дадуть медаль яскраву!»

Яся вже будує плани,
Їй ночами більш не спиться.
Чує мамині догани:
«Краще б завели мокрицю!»

Їй кричать: «Вона психічна!
Пса такого треба зміям
Згодувати, бо ж навіщо
Треба він? Нічо не вміє!»

Яся слухає поради,
Яся свариться з людьми.
Каже всім недобрим: «Гаде,
Спробуй ти і пса візьми!»

Отаке життя настало
У оточення наразі.
Але цього було мало,
Мало для народу грязі.

Тож сьогодні каже Яся:
«Родичі, не треба плакать!
Просто якось завелася
В нас іще одна собака...»

Мама взяла документи,
Гроші, люстерце й помаду,
Тато згріб медикаменти —
І чкурнули до Канади…

Тож тепер вона панує,
Їй п`ятнадцять літ (із гаком).
З нею разом хазяйнують
Дві чудовії собаки!

comment Коментарі (0)

У темному місці, де купа пилюки,
Заснула тихенько слизькая гадюка.
А вітер шепоче, гадюк колисає,
Гадюка вві сні піднеслася до раю.

В вечірнім комині потріскують дрова,
Богиня-зміюка співа колискову.
Гадюки закрили натомлені очі
І ви спіть також — уже більше півночі.

comment Коментарі (0)

О стіни! Що розкинулось за вами?
Безмежний простір вітру і трави?
Не відчинити нам хиткої брами,
Не стишити повчання голови...

Та як же серце?! Серцю не начхати
На власні мрії, сни дитячих літ!
Чи так важливі кришталеві ґрати,
Коли за ними — неосяжний світ?

Коли за ними — небеса і море,
Таке, що грає блиском на воді,
І пінить хвилі, і скликає зорі,
Казки шепоче — давні й молоді...

О стіни! Ну навіщо я вам здався,
Слабкий в душі і в вірності руки?
Дозвольте же мрійливому невдасі
Зустріти велич! Простори! Віки!

Заходить сонце... Закриваю очі.
Цей день, немов жарина, догорів.
Я сплю, і бачу море серед ночі,
І шепіт
всіх
загублених

часів.

comment Коментарі (0)

Ти просто йди і нічого не кажи
Не треба фальші та брехні....
просто йди і забери,з собою спогади усі
Те наше літо,ті вірші,що ти читав мені завжди,і ті мрійливі вечори,що ми з тобою провели
Ніяких "ми"більше немає
Зламала все не я,а ти!
Я все сказала вже тобі...а ти
Ти просто йди..ти просто йди....

comment Коментарі (0)

Зі мною таке було раз
Коли я уперше кохала.
Я ніби летіла кудись
А потім нищівно упала

Тепер це не так
Я ще поки стою
Хоч ніби літаю
Але, уже не впаду...

comment Коментарі (0)

Мені страшно.
Що я не досягну того, що хочу.
Що ніколи не відчую того солодкого присмаку перемоги.
Над собою.
Над обставинами.
Мені страшно.
Що хтось буде кращим ніж я.
Що я не знайду як побороти.
Свої страхи.
Свої негативні установки.
Мені страшно.
Що це взагалі виникає в моїй голові.

але це н о р м а л ь н о !

Бо це моє життя.
І я маю пережити ці емоції.
Але ніколи

н е з д а в а т и с ь !

comment Коментарі (0)

Ми такі , які є!
Нам не треба боротися з собою, щоб стати кращими.
Нам треба боротися зі звичками, які стали вже частиною нас.
Боротись з нашими страхами та сумнівами.
Боротись.
І вперто йти вперед.
Не дивлячись ні на кого.

Бо ми є
справжніми.
І такими рідними та близькими для себе.
Ми відчуваємо.
Ми знаємо.
Що нам потрібно саме в цей момент.
Залишається просто жити.
Жити так, як можете тільки ви.

comment Коментарі (0)