RU UA

Останні записи в щоденнику

12.12.2012 #галя верхола

Один дзвінок...

Один дзвінок нічого не міняє,
Один
дзвінок не стане роковим.
Про
цей дзвінок ніхто навіть не знає
І
він не зробить тебе менш чужим…

Голос
крізь трубку був таким знайомим…
Якісь
слова так тихо говорив…
Дзвінок
цей був для мене не вагомим,
Та
слід на серці все-таки лишив.

Я
слухала тебе але не чула…
Не
вірила, що це був дійсно ти.
Про
існування твоє я давно забула,
Та
виявилось ще не назавжди.

Ти
говорив, а спогади спливали….
Пригадувались
погляди й слова…
Тоді
я з самого початку знала,
Що
спільної дороги в нас нема.

Я
знала, але вірить не хотіла…
Надіялась,
що усе зміню я.
З
тобою поруч бути я воліла,
Хоч
і не вірила у твої пристрасні слова.

Не
вірила і правильно робила…
Тепер
я знаю, що була права...
Тебе
я вже назавжди відпустила
Й
тепер для тебе стала я чужа…

12.12.2012 #галя верхола

Щось про себе...

Можливо я холодною здаюся,

Можливо і черствою, й без душі.

Коли всі інші плачуть, я сміюся

Хоча, насправді гірко і мені.


Буваю я байдужою до всього…

До сонця, неба і всього свого життя…

Буваю я частенько трішки злою…

Злою на себе за свої справжні почуття.

Мене вважають сильною, твердою…

Вбачають феміністку у мені…

«Дівчинка з характером…з залізною рукою» --

Насправді ще дитина у душі.


Ти думаєш, що ти ніщо для мене…

Що наплювати і на тебе…як й на всіх…

Гадаєш я й не згадую про тебе…

Насправді ж ти є мій солодкий гріх…


Я не показую цього тобі й нікому…

Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.

Легше віддатися комусь зовсім чужому…

Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.


Боюся що ти просто розсмієшся…

Що не повіриш у мої слова…

Що ти підеш і вже не повернешся.

Тож краще першою розвернусь й піду я.


Я знаю, що не раз ще пожалію,

Що повернутись я захочу назавжди.

Та бути щирою з тобою я не вмію,

І за цю слабкість ти мене прости…

Нові вірші

На відстані дзвінка …
Вона далеко, та здається зовсім близько…
Ти відчуваєш її дотик на щоці,
Ти уявляєш її образ серед ночі,
Пригадуєш її шалені очі
І засинаєш в повній тишині…

Вона приходить у вісні до тебе
Цілуєш ти її ніжні уста,
І кожен вечір ти дякуєш небу
За те, що у твоїм житті вона була…

Приходить ранок…він вас розділяє
Й вона тепер на відстані дзвінка…
Хоча вона й сама мабуть не знає,
Що біля тебе цілу ніч була…

Вона не знає і мабуть не хоче знати,
Тож залишаються несказані слова…
Не хоче спільного життя з тобою мати
Й поводиться немов зовсім чужа…

А ти чекаєш , досі віриш,
Ввесь час надією живеш,
Плекаєш у собі цю мрію
Й кохаєш ти її без меж…

А їй це зовсім не потрібно,
Вона не хоче й знать тебе
А ти з цим миришся покірно
Й чекаєш поки це пройде…

Та не проходить, не минає,
Не забувається цей біль,
Вона тебе й не пам’ятає,
А ти ще й досі вірний їй…

comment Коментарі (0)

Не вірити і не чекати,
Не допускати своїх сліз,
Тебе у серце не впускати -
Оце і є ввесь мій девіз…

Слова собі ці повторяю
Я і щоночі і щодня,
Серце своє не відкриваю,
Бо всі твої слова – вода.

Тобі я мило посміхаюсь,
Дивлюся в очі ніжно я,
Коли цілуєш й обіймаєш,
Поводжусь, мов закохана …

А ти вже підкорив, вважаєш,
Став моїм світом і життям…
Радієш і не помічаєш,
Що просто граюсь зараз я…

Усі слова, всі поцілунки,
Всі обіцянки – лиш вода…
Це просто дивні візерунки,
А от душа моя пуста…

У ній давно немає болю,
Нема розчарувань і втіх…
І не зламають мою волю
Твої зізнання аж до сліз…

Багато слів красивих чула,
Багато квітів і зірок,
Та все-таки ще не забула,
Що всі ці речі лиш пісок…

Подує вітер – пісок зникне,
Розвіється, неначе дим…
А я давно вже жити звикла
Лише для себе і ні з ким…

comment Коментарі (0)

Не хочу чути про твоє кохання,
Із твоїх уст це лиш слова пусті.
І не потрібні вже твої зізнання,
Бо очі твої стали вже давно чужі.

Не хочу знати я про твої муки
І про свої тобі не розкажу.
Усі слова – це лиш порожні звуки
І віри в них я знов не допущу.

Не варто зараз згадувать минуле,
Не треба спогадами мучити себе.
Пролинув час і я тебе забула,
Тому прошу забуть і ти мене.

Не варто знову думати про мене,
Всього, що було це не поверне.
І пізно зараз вже просить прощення,
В моєму серці відгуку воно вже не знайде…

Не треба знов мені щодня листи писати,
Не треба цих дзвінків і квітів теж.
Про щирість почуттів не треба знов кричати
І про своє кохання, яке не має меж….

Не треба, не роби цього, не варто.
Просто забуть і заново живи.
Сприймай це все як просто долі жарти
Посмійся, розвернись і просто йди…

comment Коментарі (0)

Один дзвінок нічого не міняє,
Один дзвінок не стане роковим.
Про цей дзвінок ніхто навіть не знає
І він не зробить тебе менш чужим…

Голос крізь трубку був таким знайомим…
Якісь слова так тихо говорив…
Дзвінок цей був для мене не вагомим,
Та слід на серці все-таки лишив.

Я слухала тебе але не чула…
Не вірила, що це був дійсно ти.
Про існування твоє я давно забула,
Та виявилось ще не назавжди.

Ти говорив, а спогади спливали….
Пригадувались погляди й слова…
Тоді я з самого початку знала,
Що спільної дороги в нас нема.

Я знала, але вірить не хотіла…
Надіялась, що усе зміню я.
З тобою поруч бути я воліла,
Хоч і не вірила у твої пристрасні слова.

Не вірила і правильно робила…
Тепер я знаю, що була права...
Тебе я вже назавжди відпустила
Й тепер для тебе стала я чужа…

comment Коментарі (0)

Щось про себе...
Можливо я холодною здаюся,
Можливо і черствою, й без душі.
Коли всі інші плачуть, я сміюся
Хоча, насправді гірко і мені.

Буваю я байдужою до всього…
До сонця, неба і всього свого життя…
Буваю я частенько трішки злою…
Злою на себе за свої справжні почуття.

Мене вважають сильною, твердою…
Вбачають феміністку у мені…
«Дівчинка з характером…з залізною рукою» --
Насправді ще дитина у душі.

Ти думаєш, що ти ніщо для мене…
Що наплювати і на тебе…як й на всіх…
Гадаєш я й не згадую про тебе…
Насправді ж ти є мій солодкий гріх…

Я не показую цього тобі й нікому…
Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.
Легше віддатися комусь зовсім чужому…
Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.

Боюся що ти просто розсмієшся…
Що не повіриш у мої слова…
Що ти підеш і вже не повернешся.
Тож краще першою розвернусь й піду я.

Я знаю, що не раз ще пожалію,
Що повернутись я захочу назавжди.
Та бути щирою з тобою я не вмію,
І за цю слабкість ти мене прости…

comment Коментарі (0)