RU UA
12.12.2012 #галя верхола

Один дзвінок...

Один дзвінок нічого не міняє,
Один
дзвінок не стане роковим.
Про
цей дзвінок ніхто навіть не знає
І
він не зробить тебе менш чужим…

Голос
крізь трубку був таким знайомим…
Якісь
слова так тихо говорив…
Дзвінок
цей був для мене не вагомим,
Та
слід на серці все-таки лишив.

Я
слухала тебе але не чула…
Не
вірила, що це був дійсно ти.
Про
існування твоє я давно забула,
Та
виявилось ще не назавжди.

Ти
говорив, а спогади спливали….
Пригадувались
погляди й слова…
Тоді
я з самого початку знала,
Що
спільної дороги в нас нема.

Я
знала, але вірить не хотіла…
Надіялась,
що усе зміню я.
З
тобою поруч бути я воліла,
Хоч
і не вірила у твої пристрасні слова.

Не
вірила і правильно робила…
Тепер
я знаю, що була права...
Тебе
я вже назавжди відпустила
Й
тепер для тебе стала я чужа…

12.12.2012 #галя верхола

Щось про себе...

Можливо я холодною здаюся,

Можливо і черствою, й без душі.

Коли всі інші плачуть, я сміюся

Хоча, насправді гірко і мені.


Буваю я байдужою до всього…

До сонця, неба і всього свого життя…

Буваю я частенько трішки злою…

Злою на себе за свої справжні почуття.

Мене вважають сильною, твердою…

Вбачають феміністку у мені…

«Дівчинка з характером…з залізною рукою» --

Насправді ще дитина у душі.


Ти думаєш, що ти ніщо для мене…

Що наплювати і на тебе…як й на всіх…

Гадаєш я й не згадую про тебе…

Насправді ж ти є мій солодкий гріх…


Я не показую цього тобі й нікому…

Й сама собі я в цьому ледве зізнаюсь.

Легше віддатися комусь зовсім чужому…

Тобі ж відкритися до смерті я боюсь.


Боюся що ти просто розсмієшся…

Що не повіриш у мої слова…

Що ти підеш і вже не повернешся.

Тож краще першою розвернусь й піду я.


Я знаю, що не раз ще пожалію,

Що повернутись я захочу назавжди.

Та бути щирою з тобою я не вмію,

І за цю слабкість ти мене прости…