RU UA

Останні записи в щоденнику

03.03.2014 #Oksana Matsenka

вірші,які Він не читав...

Мария Чайковская – Нитью

Разорваны дни
разорваны сны
разорвана ночь
ну как тут собрать
ну как тут соврать
ну чем тут помочь
я буду ловить
губами ловить тебя
я буду просить
руками просить тебя

припев
я буду тонкой нитью
на твоем запястье
не снимай меня
не позволяй упасть мне
я буду тонкой нитью
чуть заметно красной
не снимай меня
не убивай напрасно

и просыпаясь с утра
ты держи меня под шум городов
и одеваясь с утра
ты спрячь меня в тени рукавов
и пусть говорят, что все унесет водой
не верь никому
я буду всегда с тобой

припев
я буду тонкой нитью
на твоем запястье
не срывай меня
не позволяй упасть мне
я буду тонкой нитью
чуть заметно красной
не снимай меня
не убивай напрасно

я буду тонкой нитью
на твоем запястье
не срывай меня
не позволяй упасть мне
я буду тонкой нитью
чуть заметно красной
не срывай меня
не убивай напрасно

03.01.2014 #Oksana Matsenka

Сидітиму в пастельному вагоні

Сидітиму в пастельному вагоні
Із чаю чашкою. Тепло в душі тій.
Даровані квіти. Пелюстки червоні.
Загублені квіти. Про втрачене літо…

Потрібен час. Щоб звикнути. Забути.
(Ти обіймай мене міцніше…)
Минула осінь. Сніг. Вже скоро лютий.
А я і далі пишу про кохання вірші…

І в апогеї розпачу в пустій кімнаті
Втрачаю голос. Прошу,не мовчи.
Бездушно у душі кружляє сніг лапатий,
Байдуже вже як рік лежать твої ключі…

03.01.2014 #Oksana Matsenka

а всі пісні твердять, що "Мине, забудеш "

а всі пісні твердять, що
"Мине,
забудеш "
або щось ще про
"Дарма
ти любиш ".

вічність тримає
мить
за плечі
агов, рідна, ти чуєш?
час
не лікує

з ним не стає легше
ти себе дуриш.
ти чуєш?

03.01.2014 #Oksana Matsenka

А пам’ятаєш?

А пам’ятаєш?
як
ми мріяли про море,
І цілували вітер прямо в очі?
«З тобою?...навіть в горе…»
Ти пам’ятаєш ті безсонні ночі…?
І парасольку,порвану грозою,
І чисте небо,мов із ванни.
Як спогади текли сльозою—
Оті банальності біля вокзалу…?
Ти не забув…я вірю…мушу!.
Напишу. Може навіть не згадаєш…
Та знову рветься в душу
оте прокляте—
пам’ятаєш ?...

03.01.2014 #Oksana Matsenka

Місяць тане у твоїх очах

Місяць тане у твоїх очах,
А зірки намистом осипаються додолу.
Як розчиняюся у нас,то гине страх
І,мов обпечене,зникає горе…

Лечу на білосніжних крилах—
Ти не обрізуй їх,будь ласка,
Любов’ю ніч життя
накрила,
Любов як сон,а сон—неначе казка…

І сниться знов: з тобою йду я до вінця,
Й троянди,вплетені у коси,
А за спиною тінню ходить без кінця
До неможливості красива осінь…

03.01.2014 #Oksana Matsenka

В відступництві не каюсь

В відступництві не каюсь,всеодно
До смерті близько. З кожним кроком
Ступаю,творячи добро,
Живу без правил,і лікуюсь роком…

Не полюбляю моду,силікон і віскі,
Танцюю вальс,живу без фальші,
У мріях—вільна,з швидкістю під двісті
Я мчу по мокрому асфальті…

Нові вірші

Місяць тане у твоїх очах,
А зірки намистом осипаються додолу.
Як розчиняюся у нас,то гине страх
І,мов обпечене,зникає горе…

Лечу на білосніжних крилах—
Ти не обрізуй їх,будь ласка,
Любов’ю ніч життя накрила,
Любов як сон,а сон—неначе казка…

І сниться знов: з тобою йду я до вінця,
Й троянди,вплетені у коси,
А за спиною тінню ходить без кінця
До неможливості красива осінь…

comment Коментарі (0)

Куди пропали наші спільні мрії ?
Куди зірвалася остання щирість ?
Туманний спогад у душі жевріє,
В очах вже довший час їдуча сирість...

Як закричить від розлуки душа—
Небо аж навпіл здригнеться,
Ти пішов,як завжди,неспіша—
Вітер закрив незачинене серце…

І коли міцно сумуватиму у горі,
Твій голос—як вода,земля,як сіль…
Немов самотній корабель у морі—
Такий чужий,далекий,але Твій…

comment Коментарі (0)

Сидітиму в пастельному вагоні
Із чаю чашкою. Тепло в душі тій.
Даровані квіти. Пелюстки червоні.
Загублені квіти. Про втрачене літо…

Потрібен час. Щоб звикнути. Забути.
(Ти обіймай мене міцніше…)
Минула осінь. Сніг. Вже скоро лютий.
А я і далі пишу про кохання вірші…

І в апогеї розпачу в пустій кімнаті
Втрачаю голос. Прошу,не мовчи.
Бездушно у душі кружляє сніг лапатий,
Байдуже вже як рік лежать твої ключі…

comment Коментарі (0)

А пам’ятаєш?
як ми мріяли про море,
І цілували вітер прямо в очі?
«З тобою?...навіть в горе…»
Ти пам’ятаєш ті безсонні ночі…?
І парасольку,порвану грозою,
І чисте небо,мов із ванни.
Як спогади текли сльозою—
Оті банальності біля вокзалу…?
Ти не забув…я вірю…мушу!.
Напишу. Може навіть не згадаєш…
Та знову рветься в душу
оте прокляте—
пам’ятаєш ?...

comment Коментарі (0)

Я к розам хочу, в тот единственный сад,
Где лучшая в мире стоит из оград,

Где статуи помнят меня молодой,
А я их под невскою помню водой.

В душистой тиши между царственных лип
Мне мачт корабельных мерещится скрип.

И лебедь, как прежде, плывет сквозь века,
Любуясь красой своего двойника.

И замертво спят сотни тысяч шагов
Врагов и друзей, друзей и врагов.

А шествию теней не видно конца
От вазы гранитной до двери дворца.

Там шепчутся белые ночи мои
О чьей-то высокой и тайной любви.

И все перламутром и яшмой горит,
Но света источник таинственно скрыт.

comment Коментарі (0)