RU UA
Любка Надія

пишу вірші, видаю, організовую зустрічі з читачами

останній візит 2 місяця тому

Нові вірші

.Першої дотик трвички легкий
Стомлене тіло немовби цілує.
Лігши на землю, я бачу , що світ
Навколо мене ще й інший існує.

І коли очі мої хоч на мить
Стануть дивитись очима мурахи,
То велетенськими зразу стають
Крила тієї маленької птахи.

Групкою, наче ялинка, росте
Лікарський хвощ польовий на узбіччі
Як вантажівка велика , гуде
Хрущ, що повзе на моїм передплччі.

Тільки, мабуть, ще нічого не знає
Виючий вітер, що сум навіває.

comment Коментарі (0)

Стою рочулена до сліз
У травах оксамитових і свіжих.
Вдихаю силу, що іде з-пд ніг,
Із запахом акацій ніжно -білих.

А небо -синій океан
Своєю незкінченністю вражає.
Стою - довкола бачу край.
Іду - той край вже без кінця і краю...

Я вдячна Богу, що живу,
Батькам, природі, Всесвіту усьому.
Люблю усіх і все! Цей май люблю!
Щаслива й радісна, люблю до втоми..

comment Коментарі (0)

Мені бузок дитинством пахне
Щасливим, щирим , дорогим...
Там мати гарна і співає,
І батька бачу молодим.

Там друзі, я , брати, сестричка,
Черешні , вечори, хрущі.
Корови ,гуси, пухлі личка
Й бузку духмяного кущі.

З якою вірою ми їли
"Щасливі" парні квіточки.
Секрет на вухо шепотіли
Й писали в зошит палички...

Моє дитинство...Мов картина
Встає щоразу, як вдихну
Солодкий, свіжий й дуже ніжний
Цей запах дикого бузку.

comment Коментарі (0)

Знов сміється й плаче Перемога!
Знов злітає з яблунь білий цвіт...
Не заплачуть тільки ветерани.
Відійшли вони у кращий світ.

Не заплачуть більше, не згадають
Страх війни, що в снах приходив знов...
Залишились ми, нащадки ваші.
В наших жилах переможців кров.

Ви живі! Живі в онуках , в дітях,
В книгах і картинах, у словах.
Ви живі! Ви залишились жити
В пам'[ яті , у душах , у серцях!

comment Коментарі (0)

Мій Янгол пір' ячко згубив.
Щасливиий знак вбачаю в тому:
Він береже мене, беріг
І берегтиме вже до скону.

Мій Янгол пір' ячко згубив,
А я знайшла його уранці...
З калюжі голуб воду пив
І бджоли розмовляли в танці.

comment Коментарі (0)