RU UA
Орех Владимир фото
останній візит вчора

Нові вірші

Ми згадуємо найближчих за графіком
Будуємо сімейні храми
Іноді вільним трафіком
Не вистачає часу для мами

Інколи важливі друзі
Бари, концерти, тощо
Часом ми в чорній смузі
Немає часу поки що

Тай так весь час на роботі
Ще й дома одні турботи
Погрязли в справах та клопоті
Доходить часом до рвоти

Як завжди майже не маємо
Часу, любові, терпіння
Ми потім про Вас згадаємо
Попросимо благословіння

Прийдемо ми навіть з квітами
Обіймемо фото з хрестами
Гарними ми були дітями
Не знаходили часу для мами

comment Коментарі (0)

Ми шукаємо осторонь втіхи
Втрачаємо тони сумління
Немовби життя це літо
А зрада це наше спасіння

Ми йдемо назустріч Богу
Ховаючи свої очі
Чекаємо на його допомогу
Всхлипуючи серед ночі

Ми ждемо порозуміння
Від друзів чекаєм поради
Втрачаємо наше спасіння
Оголюючи свої вади

Ми міряєм дії безглуздям
Зализуєм отрутою рани
А далі жде правосуддя
Яке приведе нас до тями

І кожен із нас воліє
Схопити творця за плечі
Та кожен грішно боліє
І щиро планує втечу

Міняємо під себе закони
Втрачаємо справжню віру
Не буде там охорони
І кожен отримає в міру

comment Коментарі (0)

Я буду ждать тебя до последнего порыва ветра
Я буду любить тебя до последнего вздоха
Я буду мечтать о тебе с приходом рассвета
Ведь всё что без тебя бесконечно плохо

Я наверное сгущаю конечно краски
Ведь всё вокруг красиво и наверное классно
Ты конечно не одна живёшь на этом свете
Но покажите мне кто прекрасней, ну кто ответьте

Иду я по бульвару босиком по лужам
Под капельки дождя тобой простужен
Кто скажет что болеть тобой опасно
Тот прожил свою жизнь увы напрасно

Я взглядом всё ищу соприкосновенья
Ведь всё что без тебя одно мучение
В уме я создаю свои этюды
Как средство от дождя и от простуды

comment Коментарі (0)

Залиш моє серце тривога
Не приходь в затонованих снах
Все життя як грунтова дорога
Та заметених снігом полях

Забери свої руки кістляві
Сизий смуток з душі забери
Мої мрії як думи діряві
Відбувають свої номери

Помирає з терпінням надія
Тушить зрада воскреслий вогонь
Сонце зовсім погасло, не гріє
Не буває щасливий полон

Граю з смертю своє я весілля
Наречена мов квітка цвіте
Не любов а глибоке похмілля
Тамада із хрестами митець

Голова вже покрита фатою
Чорний колір як символ весни
Ми не пара тепер із тобою
Не бувають пророчими сни

comment Коментарі (0)

Зовсім тихо і наче незграбно наближалася весна
Острівцями розтавав сніг і сходив разом з асфальтом
Оживала природа і прокидалася неначе після летаргічного сну
Це виглядало цікаво а місцями навіть прекрасно

Запах землі розмішував їдучий дим
І струмки радіючи омивали дорогу
Відступала зима залишаючи нам свій холодний грим
І сонце посміхалося підіймаючись вище рогу

Вже вкотре пролетіли в небі качки
Зеленіло засіяне житом поле
Акація точила свої колючки
Хапаючи за одежу і тримаючи в свою волю

Коти кучкуються вже котрий день
Співаючи серенади для своїх коханих
Все більше стає навкруги імпровізованих сцен
А приз переходить бажаний і рваний

До справжньої весни залишається лише один крок
Вона прийде як очікуваний всіма яскравий потяг
Її можна слухати вічно як старий і добрий рок
Зриваючи із плечей давно набридлий одяг

comment Коментарі (0)