RU UA
Орех Владимир фото
останній візит 10 годин тому

Нові вірші

Любить это тяжёлое бремя
А ждать непосильная ноша
Когда быть с тобою не время
А время любовь запорошит

Когда мимо бегут минуты
И жизнь всё проходит мимо
Разные наши маршруты
Которые не соединить воедино

comment Коментарі (0)

Её душа горела от огня
Он пожирал во тьме глазами тело
Она любви хотела искренность храня
Он гладил волосы рукою огрубелой

Она мечтала спрятавши лицо
Как будет сыновей ростить и внуков
Он прятал обручальное кольцо
Всё это было бы обычной скукой

Она шептала искренне люблю
Что жизни без него совсем не рада
А он завидовал тихонько кораблю
Что плыл под свет ночного звездопада

Вот так горели как две яркие свечи
Она во тьме светила им дорогу белым
Он подбирал к ней разные ключи
Чтоб поиграть её упругим телом

comment Коментарі (0)

Снова осень дождями умыла
В небе зыбью встречает рассвет
Люди ходят с зонтами уныло
Искажая искусственный цвет

Вот стучится ко мне грустный ветер
И бросает гроздями листву
В небе звезд хоровод, лунный пепел
Предрекает с дождями судьбу

Ты ко мне словно осень остыла
Для меня больше времени нет
Поделиться теплом не спешила
И увидеть наложен запрет

Рвут на части живые частицы
Приуныли как солнце цветы
Только ночью осталось приснится
Воплотить ледяные мечты

comment Коментарі (0)

Пишу тобі останнього листа
Про зустріч я давно уже не мрію
Життя без тебе наче гілочка пуста
Листя навколо але плід не зріє

Рокоче з світлом одинокий грім
Пустує небо та страшне те світло
Немає щастя і життя ніц в нім
Там смерті ритм, і там остання битва

Хворію я й на серці тім печаль
Померла вже й на зустріч та надія
Дивлюсь з дощем в синіючу я даль
Сказав би віршем, та писать не вмію

Не варто ждать на щирі почуття
Ти десь далеко в призрачній чужині
Порину я в молитві каяття
Та тільки ти не чуєш це донині

Тобою я хворію котрий рік
Та і ві сні мені ніщо не сниться
Завмерло твоє серце в ньому лід
І повна чаша гордості криниця

Лети голубко в сизі ті піски
Прокуй на вушко мої дивні мрії
Додому повернись у ці ліси
Тебе тримати більше я не смію

comment Коментарі (0)

Життя таки складається із каст
І кожен має в нім свої пороги
Як шкіра має значення і стать
Так і суспільство прошарки, і різні в них дороги
Можливо так потрібно і так треба жить
І кожен має те що заслуговує
Тому подякую творцю за те що кожну мить
Він витримку дає та загартовує

comment Коментарі (0)