RU UA
Орех Владимир фото
останній візит 5 годин тому

Нові вірші

Я не верю в чудеса и не верю в прозрение
Слушать сказки надоело как и нравоучения
Я не верю политикам и не верю депутатам
Разместились философы по разным палатам
Постигали на улицах Азъ,Буки, Въди
При встрече шепчут вы что "охренели"
Ну как же в жизни без Выша страницы
В коридорах полученных и ментовских темницах
Живём мы как в сказках советов придание
Чуть что сразу в бороду, залог воспитания
Приучены с детства к тяжёлым мультфильмам
Любовь, доброта и всё очень сильно
Русалку на дуб посадили по пьяни
Конечно использовав под воздействием дряни
Кот тоже хорош, ну и что что учёный
Цепяра златая и сам он ядрёный
Всё ходит вокруг мяукая злобно
Русалку зовёт, слезай ко мне вобла
А Ваня сидит на печи горемыка
Нажрался сутра и не вяжет он лыка
Под голову ложит он лапоть плетёный
По жизни мудак и вообще очень стремный
Назначают царицей с болота лягушку
Куда смотрит царь выбирая подружку
Кощей свои яйца прячет у утку
Она тоже нищак, ещё та проститутка
Вот кто может вырасти из этих мультфильмов
Мальвина конечно что спит с Буратино
Он тоже хорош и умён непременно
Использовал с бабой простое полено
Звучат словно гимн слова злобной старушки
Не той что с избой, а другой, хохотушки
Она пакости строила Чебурашке и Гене
Что выйдет из пары этой, и чьи возьмёт гены
Вот так и живём, не судите вы строго
Что возьмёшь ты от автора когда зовут его Вова

comment Коментарі (0)

Не закривайся в собі, відкрий свою душу
На фоні зачерствілих атомів і молекул існує життя
Як океан омиває тремтячу сушу
Так і ми даруємо свої ніжні відчуття

Приголомши світ, вирвися на волю
Закружляй у зорях як пухнастий сніг
Не жалкуй за прожитим, не провокуй долю
Кохати бездумно справді не гріх

Цінуй життя воно не вічне
Даруй собі щастя а не неси хрест
Навчися жить, це не щось трагічне
Тоді і справді буде все the best

comment Коментарі (0)

Давно погас вогник у твоєму вікні
Ти сиділа за столом і дивилася на дорогу
Промайнула щаслива пара як у тому сні
Він обіймав її ніжно біля вашого порогу
Вже вкотре вихолов закипівший чай
Продзвенів трамвай вискочивши з-за рогу
Для кожного існує особистий рай
І кожен прокладає туди свою дорогу
Рука потяглася через широкий стіл
Спалахнула зорею примхлива запальничка
Нагадало полум'я танок розігрілих тіл
З присмаком кохання яскрава полуничка
Ти посміхнулася в темінь немов це був сон
Його образ виник у твоїй уяві
Порушив він твій невидимий кордон
Доторкнулися до тіла його очі лукаві
Ти проганяла геть знахабнілі думки
І вкотре поклялася сходити до церкви
Але тіло пускало кохання ростки
Тіло тремтіло не готове померти
Ти підняла очі і випустила дим
Мрійливо посміхнувшись потушила свічку
Лише груди підіймалися під знайомий ритм
Симфонії кохання бурхливу річку

comment Коментарі (0)

Скільки пройдено шляхів і знищено перешкод
Скільки зустрічей з новими людьми
Скільки марних надій і недоспаних снів
Все життя у вирії подій
Все життя зорепад, залізничний вокзал
Спалах сонця і стук коліс
Все життя це шляхи, ми летим мов птахи
То провали то знов на біс

Я повертаюся додому
Вже закінчений мій бій
Не могло буть по другому
Життя тримається з надій
Я за тобою сумував і знов іду я на вокзал
І ось нарешті цей час настав
Я за тобою сумував

Життя як пазли столітть поділене на роки
Сонця спалах як блиск очей
То обіймає як дим зостатись тільки б живим
То огортає пеленою ночей
Життя круті віражі, кохання - моря прилив
І шелест вітру ніжний шепіт твоїх губ
Життя пісенний мотив і бурхливий порив
Колючий погляд або ніжність твоїх рук

Я повертаюся додому
Вже закінчений мій бій
Не могло буть по другому
Життя тримається з надій
Я за тобою сумував і знов іду я на вокзал
І ось нарешті цей час настав
Я за тобою сумував

comment Коментарі (0)

Я не прошу оцінювати, не прошу цінити
Тільки дещо сприйняти, хоча ні, зрозуміти
Ми всі давно знищені, ми всі давно змиті
На групи поділені голодні і ситі
Не маємо думки, живемо в абстракції
З'їдаємо з теліка як геолокації
Все те що нав'язано вбиваємо в голову
Зализуєм рани і знову до бою
Немає в нас равенства, пора зрозуміти
Все й всі давно продані, дорослі і діти
Світом керують купюри зелені
Ніщо більш не варте на євроарені
Смерті людей це звичайний конвеєр
І тих кого використали підуть у контейнер
Нічого святого давно вже не маємо
Щорічні хвороби їмо і здихаємо
Світ ділять частинами як раку пухлини
І кожен із нас лише запчастини
Немає святого у світі старому
Старі проститутки пишуть закони
Нікому не потрібна висока стабільність
Можливо тільки шизофренія й дибільність
Давно все забито на лоно природи
Як треба то виведуть і нові породи
Війна і розруха це їх особливість
А корчать із себе миру цнотливість
Забудьте про себе що ви таки люди
Продались за фантики і обгортки іуди

comment Коментарі (0)