RU UA
Панін Олександр

Пенсіонер. Література, поезія.

останній візит 6 днів тому

Останні записи в щоденнику

Влюбленные

Влюбленные

Мы гуляли с любимой
вечерней порой,
В тихих улочках
сумерки стыли,
У стариных церквей
странный образ ночной -
Представлялись
сурово-живыми.

Идеалу взаимной
Любви, Красоты
Приносили у Храмов
присягу,
Эта служба
юдоли
Красы, Чистоты
Нас дарила
Восторженным
Благом.

Очищались от скверны
порочные сны,
Тени грешные
слабо клубились...
Напевали чуть слышно
всем сердцем они,
Покаянно и слезно
молились.

Полнолуние грешным
Надежду дает,
Заповедные кажет
Ступени,
Полный месяц волнует,
ведет и зовет,
К Небесам устремляются
тени.

Мы с тропинки
Добра,
Не сойдем никогда,
Искушений засохните реки!
Только -
Верный Союз,
Небеса, Синева,
Нерушимое Счастье
Навеки!

25.09.2019 #Панін Олександр

Перегони

Жарт


На Місяці сиділи
закохані дві Свинки,
Кабанчик і Пацюня —
щасливі Молодята,
Пацюня — вся гарнюня,
картиночка ошатна...

Був пан Кабан — вусатий,
циліндр на голові,
Було їм цікавенько,
любенько споглядати,
Як по травичці Коні
хатиночку тягли.

В хатинці — Поросятка,
веселі три Хлоп'ятка,
За ними Вовк женеться,
немов Горинич-Змій:
“Наздожену — спіймаю,
хатинку розламаю,
І кожен буде мій!

Не здожену — не треба,
Дивуйтеся на небі:
Я — Сірий Вовк-Барон,
З хатинкою змагання -
Прекрасне тренування.
Я буду Чемпіон!

Нові вірші

Речитатив


Волога ніч,
Лише під мостом -
сухі ділянки,
Вирує свинцевий
потік,
Бетонний
блок,
блок
бетонний,
Бетонний
водостік...

Люмінесцентна
лампа
світить
Вогнем розсіяного
світла...

Дівчина за бетонним
блоком,
Неначе
за стійкою бара,
Промінчики
шоколадні
(їх надсилають
автомобільні фари)
По ній
пробігають.

"Що будете пити,
молодий чоловіче?" --

"Чорний кофе, вогненний,
гіркий!"

З'явились два кофейних
горнятка
із ароматом
пронизливим,

Кофе
подвійний,
або,
навіть -
кубічний...
На антрацитовому тлі -
кільця
концентричні.

Над кофейними
горнятками -
кофейні
метаморфози:
Дві "шапочки" - чорна
і рожева...
Рожева - надсолодка
добавка,
яка пронизує
щелепи,
мов розпечена
булавка...

П'ємо,
не поєднуємо рук,
але це -
брудершафт,
Солодкий амортизатор
моїх мук,
щоб від гіркоти
не згорнулась
душа...

Один ковток - і в горнятках
чорна
порожнеча...

Гіркоти нема,
Смаку Радар
мовчить,
Смак залишиться
зі мною
прокинусь коли...

"Буду чекати,
мабуть,
ще повернешся", - ніжний голос,
на медовий схожий,
Ось так жертвою стає
випадковий перехожий!

Самостійно
для себе генерую
Кошмар,
не знаю сам,
чому сказав:
"Тебе звуть Мара!" --

"Вгадав, прорахував,
Упізнав!
Цього разу тебе
омине
Подиху мого
Кошмар:

Зникли тимчасово
упириці,
перевертні - ведмеді,
Зараз моя іпостась -
Кофейна Леді!"


Щезає дощ,
і міст щезає,
голос лунає
між сном і яв'ю:
Шукай в інеті
"Кофейну Леді"!,

"Кофейну Леді"
Шукай в інеті!"

comment Коментарі (0)

Воду і горе змішати
любить захмарний Жах,
Повінню плачуть Карпати,
тонуть Карпати в сльозах.

Гнівливість стихії і кара
страшніше жахливого сна,
Дещиця - сльози людськії,
та найгіркіша вона.

Низка хвилин швидкоплинних
Небесним карає вогнем,
Кара карає невинних,
Винні живуть без проблем.

Будьте розумні, не плачте,
хибних зрікайтесь ідей,

Любі Карпати, пробачте
своїх нерозумних дітей!

comment Коментарі (0)

Броненосець, Черепаха -
Два вояки найвищого фаху,
Гострі шпаги із булату,
Обидва - кандидати
В Зоряну Варту...

Найкращі претенденти,
Фехтувальники грізні,
Жахіття для злодіїв
І разом,
і нарізно!

Усім майстерність
Свою покажіть,
Двобій цей - дружній,
Важлива
кожна мить!

Вас обох сповіщають
без жарту:
Вас прийнято до
Зоряної
Варти!

Пам'ятайте:
Честь свою бороніть
завжди,
Серед бійців будете
наші
Брати!

comment Коментарі (0)

Грає Киця
на Сопілці,
Жовте Кошенятко,
Грає жваво:
"Дриці, миці",
Грає Киця
на Сопілці,
Гра розтопить
навіть крицю...

Мело Кіт
Малятко
Танцям Мавпочок
навчає,
Серце звеселяє!

comment Коментарі (0)

Я видел во сне человека
С кривым и зеленым лицом,
Он горько-прегорько смеялся
И радостно плакал потом...

***

Немов узагальнення епатажних
Звичаїв,
Вночі бігав містом
Чорний Чоловічок.

Ну що тут скажеш, тільки –
«се ля ві»,
Життєві вибрики нелегко
Зрозуміти:
Добродія не помічав ніхто
У Тем –
Ряві,

Він і слідів не залишав
Помітних…
Мабуть ніколи
Не траплялася йому
Підкова,
Підкова Щастя,
Яку знаходять,
Хоч не дуже часто,
Навіть Злидарі:

Він перекинув на світанку,
Випадково,
На себе горщик фарби
Кольору Зорі.

І цілий день у Сонячному
Світлі
Його ніхто розгледіти
Не міг,
Сліди його були теж
Непомітні
І Сонце вже заходило за ріг…

Отак не поталанило малечі,
Даремно стільки витрачено
Сили…
Коли ж настав, нарешті,
Тихий Вечір,
Підсохла фарба й потемніла вся
Від Пилу.

Настала Ніч
І «знов за рибу гроші?»
В проблемі цій не просто
Розібратись:
Навіщо був повинен
Світлий
Фарби Горщик
Перекидатись!?

comment Коментарі (0)

Нові красиві фрази

Ми прагнемо Кохання,
Ми від Кохання тікаємо…
Любов обертається на
Ненависть ,
Рай стає пеклом…


Зустрічай, вибачай, відпускай із Любов'ю...

Люби Кохання, кохайЛюбов!


Не пий водицю
Зі свердловини
Юрського періоду -
Птеродактилем станеш!


Якщо хтось пішов від когось -
Не треба перейматись:
Все одно повернеться,
Хоча б і подумки


Праця з мавпи створила людину? -
Насправді
Праця мавпу спотворила в людину...