RU UA
Самотня Самотність фото
останній візит 1 місяць тому

Нові вірші

Я більше не хочу без тебе
Вчитись у самотності та відчаю
Падати на землю і ридати
Боліти і зневажати себе

Я більше не хочу без тебе
Бути залежним і мовчати
Ховати вчинки у темряві
Нищити себе, опускати очі

Я більше не хочу без тебе
Тримати любов на ланцюгу
Боятися людей, не помічати
Чужої біди та чужих сліз

Я більше не хочу без тебе
Ображатися, страждати
Шукати без кінця дорогу
Чекати безнадійно правди

Я більше не хочу без Тебе...


Тихо, і вітер зовсім мирний
Ще дихаю, і залишаюсь вірним
Любові, я банальний і простий
Так, я не виріс і зостався малий.


Все що в полі зору
Накрилося туманом,
Бредеш невипадково
У світі дива й марив.

Ти вже не розумієш
Чи є якась різниця
Між мріями, що сієш
І радістю в зіницях.

Реальністю назовні,
Жахливим поворотом,
Страхом, яким повні
Пропалені турботи.

Ти вже не відчуваєш
Себе під вагою образ.
Плетешся і пробачаєш
Невідомо котрий раз.

Тебе оточують призми
Байдужих, змоклих слів.
Брудні, залиті слізьми
Війни, що ти пережив.

Рівно через вічність
Дістанешся стежками
Воріт в новому світі.
Вже стеляться тумани..


Минуле переслідує настирно
І я пірнув у глибини гріха
Так, це все що зараз маю
Без виправдань, без жалю

Я уникаю поглядів прохожих
Для цього немає явних причин
Помилки, я сам їх зробив
І це добре, вони навчили мене

Приймати себе, і сумувати
Бути одному в затишній кімнаті
Вірити в добро, і зло тримати
Будучи самому найбільше кохати

Рішення за рішенням мене проминають
Намагаюся вхопити хоч одне
Руки не слухаються, їх щось тримає
Облишу це, ще день якраз пройде

Плани на майбутнє, матерія тонка
Носи її на собі дуже обережно
Нехай тебе не торкнеться вина
Ми люди, і від випадку залежні

Мрії покинули одна за одною
Я знову вчуся жити, бовтихатись
Сумніви долають мою слабку волю
Якби не ти, я ще не хочу прощатись


Сьогодні непоганий день,
Лише хай пройде голова.
Довкола повно життя,
Хоча на небі сонця нема.

Люди звичайні, ніби не злі,
І ходять, нікого не чіпають.
Я сам у квартирі, частково,
Виглядаю надію-примару.

Ти напевне хочеш, так само
Сказати вголос, побути собою.
І серце від тупого болю
Застигає під шаром бетону.

Потрібно зібратися з думками,
І тих, що колись обікрали,
Пробачити, і вслід сказати,
Я більше не з вами, бувайте.