RU UA
Svetik
последний визит 2 дня назад

Последние записи в дневнике

Desiderata.

Desiderata.

«Простуйте своїм шляхом спокійно серед гамору і метушні та пам’ятайте про мир, який може бути в тиші. Не зраджуючи собі, живіть, наскільки можливо, в хороших стосунках з кожною людиною. Говоріть м’яко і чітко свою правду і слухайте інших, навіть людей, які не витончені розумом і неосвічених – у них теж є своя історія.
Уникайте людей галасливих і агресивних, вони псують настрій. Не порівнюйте себе ні з ким: ви ризикуєте відчути себе нікчемним або стати марнославним. Завжди є хтось, хто більший або менший, ніж ви.
Радійте своїм планам так само, як ви радієте тому, що вже зробили. Цікавтеся завжди своїм ремеслом; яким би скромним воно не було – це коштовність в порівнянні з іншими речами, якими ви володієте. Будьте обачними у своїх справах, світ сповнений обману. Але не будьте сліпі до чесноти; інші люди прагнуть до великих ідеалів і всюди життя сповнене героїзму.
Будьте самими собою. Не грайте в дружбу. Не будьте цинічними в коханні – в порівнянні з порожнечею і розчаруванням воно таке ж вічне, як трава.
З добрим серцем приймайте те, що радять вам роки і з вдячністю прощайтеся з молодістю. Кріпіться духом на випадок раптового нещастя. Не терзайте себе химерами. Багато страхів народжуються від втоми і самотності.
Підкоряйтеся здоровій дисципліні, але будьте м’яким з собою. Ви – дитя світобудови не менше, ніж дерева і зірки: ви маєте право бути тут. І нехай це для вас очевидне чи ні, але світ йде так, як він і повинен йти. Будьте в мирі з Богом, як би ви Його не сприймали.
Чим би ви не займалися і про що б не мріяли, в галасливій життєвій метушні зберігайте мир у своїй душі. З усіма прикрощами, одноманітною працею і розбитими мріями світ все ж таки прекрасний. Будьте до нього уважними».
Макс Ерман «Desiderata», 1927 р.

3

Новые стихи

На землю тихо падав сніг
Вкриваючи поля і гори
так загадково окружило всіх
безмежне білосніжне море

Казкова ніч покрила все село
і сон уклав усіх у ліжко,
лише світилося одне вікно -
у крайній хаті ще горіла свічка.

Закутавшись в хустину, при свічі,
втираючи гіренькі сльози,
Читала лист старенька мати уночі,
й в душі у неї вирували грози.

Вже сотий раз читаючи рядочки
Напам'ять вивчила усі слова.
Вже сотий день чекаючи синочка
Сидить і тихо молиться одна.

Син написав, що завтра бій останній!
Бій вирішальний, бій не на життя.
Він пише лист цей вже востаннє,
І сльози ллються, ллються без кінця.

"Та Ви чекайте, мамо, щохвилини,
Моліться Богу, так як молюсь я.
Моліться мамо, бо молитва нині,
не раз іще врятує нам життя!

Сніги мели, ставали білі хати,
Всі довгі ночі і короткі дні
Біля вікна сидить старенька мати,
І дивиться у білу далечінь.

Минула вічність і прийшла весна...
Розтаяли сніги навколо,
а мати все сидить біля вікна
чекає сина : радості чи горя.

І знову землю огорнула ніч
безшумна, темна, чарівна...
та свічка не згора біля вікна -
надія невмируща і свята.

Так тихо стало навкруги,
лиш чуть легкий подих вітру
Десь недалеко, там за ворітьми
Висока постать тихо йшла, повільно...

Вернувся син з війни додому,
а мати спала при свічі.
тихенько впав з руки додолу
Останній лист, останній при війні!

3 comment Комментарии (0)

Новые красивые фразы

«Нельсон Мандела:

«Обижаться и негодовать — это все равно что самому выпить яд в надежде, что он убьет твоих врагов».»

4

Поделитесь этой страницей с друзьями!