RU UA
Шелл фото
останній візит 2 дні тому

Нові вірші

Люби мене ніжно, палкими літами,
Вогнем сонця люби і моря вітрами.
Колір очей твоїх карих люблю до нестями
І ніч нашу темну, укриту зорями.
Пам'ятаєш ту мить, що палала вогнями?
Коли серце твоє цілувала губами,
Коли я сказала, що відчуваю:
З тобою про реальність життя забуваю.
Солодкі цілунки твого "ти красива",
Здавалось, ніколи не була так щаслива.
Нагадаю тобі, що час нам прощатись,
Мабуть, не варто було: встигла я закохатись...

comment Коментарі (0)

Ти скажеш: "привіт" на моє "прощавай",
Мене що кохаєш за правду вдавай.
Брехня твоя - мої догани,
Сварок гучних діють вулкани.
Ти любиш мене - я люблю життя,
З тобою лиш сльози - моє майбуття.
На коліна знов станеш, будеш просити,
Дурепа - я знову прийму твої квіти,
Ромашки красиві: як їх не прийняти?
У воді мого нещастя будуть стояти.
Ти скажеш, що винна у крові й синцях -
Прошепочеш мені на вухо в гостях.
А я промовчу про біль від синців,
Адже за словами старих мудреців
Не можна виностити сварок з хатини
І, що щастя жінки в чоловіку й родині.
Беззвучні мої крики "Горіти тобі в пеклі!"
Сімейне наше щастя, я - ми вороги запеклі.
Кайданням страху сковане серце жіноче
І кіт сумно на колінах муркоче.
Родина в нас є: байдуже за вікном сонце чи злива,
То чом щастя є, а я - нещаслива?

comment Коментарі (0)

Горить кривавая Москва,
Вогнем загублених життів,
Немов свіча із воску й зла.
Більш не знайдеться тих світів,
Де "їх" назвали би людьми.
Тож не шкода їм навіть тих,
Що полягли у полі їх чуми.
Через серця від совісті пустих.
Вони бажали нас скувати
Кайданням смутку і страху,
Коли не здатні свого розірвати,
Їм на насильство вистачило духу.
Ганебні крадії, ґвалтівники,
Однаково нас не поставлять на коліна.
Землі цієї ми захисники,
Отож борімося, все буде Україна!

comment Коментарі (0)

Кривавими чорнилами прописана історія:
Рабами полонена земля і територія.
Їх мрії лихі – червоні мальви між пшениці поля,
А знаєте що іграшка – завжди «братськая» доля.
Там, де змішали вкрадене з багном брехні своєї,
Однаково не вдасться позбутись правди усієї.
Проб’ється вона крізь сльози горя тих, хто пам’ятає,
Як серед праху імперії війни брат брата знов вбиває.
Їх ця історія так душить джгутами пам’яті про океани крові,
Що перекреслені тепер сторінки ті на вічно рабській мові.
Вони – дурні, що хочуть «повторити»:
Терор червоний, війну криваву знову відродити.
Хоч назв багато, імен у них немає –
Згорять у власному вогні, ніхто їх не згадає.

comment Коментарі (0)

Палають його очі – яскраві зорі ночі.
Думки дівчини лиш про них і серце все стукоче…
Лугів Альпійських світ його, її – пшениці поля,
Хоча й не певна вона все: чи справді її доля?
Його образи – її сльози, солоніші за море,
Між берегами кілометри – їх цілковите горе.
Її кохання – логогриф, його любов – поема,
Хоч як заплутаною є почуттів цих схема.
Любов нехай його палає, згорять у полум’ї тіла,
На місці її поцілунку так ніжно мальва зацвіла.
Горить вогонь її бажання, які на смак його вуста?
Та мусить він почути правду, коли вона не надпроста:
Як між палкого сонця літ і холоду снігів зими,
Згадаю ненароком я: лиш нами завжди були вони.

comment Коментарі (0)

Нові красиві фрази

Іноді псевдоніми призначені не для того, щоб сховати людину, а щоб показати нову її суть, що здатна бути не лише тінню справжнього ім'я.


Якими б не були складними слова прощання, сказати "привіт" після них значно складніше.


Неважливо скільки кілометрів між вами, якщо не вірите, що здатні їх подолати